Пошкодження можуть ускладнити переробку, зберігання й відвантаження нафти. У ніч на 11 листопада Сили оборони України завдали удару по одному…
росія програє через відсутність у неї бачення проєкту майбутнього, натомість Україна переможе завдяки відмові українців від комплексів меншовартості та жертви. Причини неминучої поразки і перемоги України визначив керівник експертної групи з питань внутрішніх комунікацій Директорату інформаційної політики у сфері оборони та стратегічних комунікацій Василь Павлов під час круглого столу «Роковини вторгнення: причини, наслідки, прогнози» в АрміяInform.
читайте також:
росіяни вважають Україну екзистенційною загрозою існуванню росії
Василь Павлов наголосив, що агресія росії була неминучою, оскільки російське керівництво визначило Україну як загрозу існуванню російської держави. Успішний український проєкт з демократичною державою, розвиненою економікою та відкритим суспільством, інтегрований до міжнародної спільноти міг стати прикладом для регіональних еліт російської федерації. Це стало небезпечним сигналом для московської політичної еліти.
— Українська загроза для росії, яку вони відчували, полягала в тому, що вільна успішна незалежна Україна була запорукою появи нових центрів влади, нових центрів інтересів на території самої росії, які почали б розгойдувати цю доволі таки сталу систему «цінностей» російської, або я сказав би все ж таки радянської ідентичності, — зазначив він.
Через це московське керівництво вирішило ліквідувати Україну як небезпечний зразок для наслідування, вдавшись до спочатку обмеженої агресії, а згодом і до широкомасштабного вторгнення.
кремлівські можновладці бояться посилення регіональних ідентичностей
— Те, на що ми маємо розраховувати, — визначив історик, — це на можливу появу російський регіональних ідентичностей.
Унаслідок цього можливим є становлення регіональних осередків влади, які будуть прагнути до все більш самостійної, незалежної від московського центру політики. Натомість формування національних ідентичностей поневолених народів росії, на думку історика, практично неможливе.
— Я не вірю в появу в них національних ідентичностей, тому що за тривалий час існування всіх форм російської державності ядру імперії фактично вдалося знищити будь-які національні прояви.
російське суспільство вкорінене в радянське минуле
Сучасне російське суспільство, на думку експерта, є переважно, якщо не тотально радянським — в ньому немає місця розвиткові національних ідентичностей. Проблемним є існування навіть російської ідентичності, яку було знівельовано національною політикою радянського союзу.
— Я вважаю, що теперішнє російське суспільство більше вкорінене в радянському суспільстві, тому що стара російська імперська ідентичність, про яку можна говорити, так само знищена протягом ХХ століття, — наголосив експерт.
Унаслідок цього російська влада посилено експлуатує саме радянське минуле як основу для спільного державного проєкту, спроможного охопити все російське суспільство. Натомість де, власне, російська історія є в цьому плані другорядною.
— росія більше звертається до радянського минулого, а, власне, російське або московське минуле підтягує ситуативно, де не вистачає глибини радянського занурення в минуле. До речі, сталін у 1941 році докорінно змінив, якщо можна так сказати, воєнно-історичну політику радянського союзу, повернувши у простір олександра нєвського, суворова, кутузова. Тоді так само відбувся певний поворот від романтизму червоних кіннотників до славетних князівських дружинників.
читайте також:
Стійкість українців визначила національна ідентичність
Експерт зауважив, що базована на власному баченні історії українська національна ідентичність стала одночасно як найбільшою небезпекою в очах російської влади, так і основою, що визначила стійкість України і забезпечила наші перемоги.
— Фактично за декілька днів до початку війни у своєму інтерв’ю Курт Волкер зазначив, що війна, яку вела Україна з 2014 року, бойові дії, які вели її Збройні Сили — це фактично війна за ідентичність. Збройні Сили України змогли її виграти, на його думку, якраз через те, що вони мали іншу ідентичність, — підкреслив Василь Павлов.
Значною мірою ідентичність українців базована на власній історії, яка визначила окремішність і незалежність України від росії. Назва книги Леоніда Кучми «Україна не росія» якнайкраще підсумовує самостійність українського історичного шляху. При цьому відмінна українська ідентичність дуже яскраво проявила себе в різноманітних вимірах під час війни з росією.
— Ми це побачили в цій війні в усіх проявах, починаючи від проявів на рівні вчинків наших громадян і завершуючи способом ухвалення рішень, проведенням воєнних операцій і застосуванням військової техніки, ставленням до полонених, ставленням до загиблих і так далі, — відмітив він.
Україна перемагає, бо воює за майбутнє
Історія важлива для вибудовування наративів обох сторін війни. Однак, зауважив Василь Павлов, українці, на відміну від росіян, не прагнуть повернення в минуле й застигання в ньому. Україна зорієнтована на майбутнє і має чітке його бачення.
— Історія є одним з головних інструментів, однак росіяни використовують політику минулого і неспроможні запропонувати візію майбутнього. Якщо ми послухаємо будь-який їхній програмний виступ, то в ньому йде звернення до минулого й абсолютно відсутня жодна візія майбутнього, — зазначає експерт.
Українське суспільство намагається використати свій історичний досвід для того, щоб зробити крок у майбутнє. росія ж просто чіпляється за минуле, намагаючись не втратити його, і не має від того жодної користі.
«Щоб у вікні не стояла свічка, у хаті має стояти кулемет»
Якщо російське суспільство не спромоглось подолати власні історичні травми, то українці змогли суттєво переосмислити минуле. Запорукою успіху українського опору російській агресії стало подолання комплексу жертви.
— Українцям вдалося успішно подолати одну з найбільших травм — травму Голодомору. Від стану суцільної жалоби вже декілька останніх років у нас є такий наратив: «Для того, щоб у вікні не стояла свічка, у хаті має стояти кулемет», — наголосив історик.
Ці слова, на думку експерта, вдало доповнюють і роз’яснюють сенс знаменитого гасла «Ніколи знову». Коли йдеться про те, що жахіття Другої світової війни не мають повторитися, то мається на увазі необхідність чинити дієвий спротив агресорам, які несуть смерть і поневолення українському народу.
— «Ніколи знову», — влучно підкреслив Василь Павлов, — це не тільки про Другу світову війну, а й про Батурин, Колиму, гулаг і так далі. Це те, що не було враховане росіянами, які, найімовірніше, сподівались, що в українців спрацює комплекс жертви. Але комплекс жертви перетворився на той славетний і шляхетний опір, який українці дали своїм ворогам.
