Сьогодні виповнюється два роки від початку Курської операції — безпрецедентної за задумом і виконанням кампанії, яка перенесла бойові дії на територію держави-агресора. Цей крок…
До такого висновку прийшов провідний науковий співробітник Науково-дослідного центру гуманітарних проблем ЗСУ, кандидат історичних наук, співавтор і ведучий науково-популярного ютуб-каналу «Історія без міфів» Владлен Мараєв. Свої міркування про те, що обумовило російську агресію проти України і якими є подальші перспективи війни, експерт висловив під час круглого столу «Роковини вторгнення: причини, наслідки, прогнози» в АрміяInform.
Основа російської агресії — реваншизм
Історик наголосив, що війна росії проти України не мала жодних об’єктивних підстав і стала породженням специфічного бачення минулого, якого дотримуються в російській федерації. Російські керманичі та їхні поплічники постійно звертаються до питань історії й дуже специфічно її тлумачать, що свідчить про тяжкі непропрацьовані травми у сприйнятті минулого.
— Не випадково сучасний путінський режим порівнюють із нацистським режимом у Німеччині. Найголовніше, що їх об’єднує, це насамперед прагнення реваншу, — зауважив експерт.
Утім, якщо в Німеччині для цього могли бути певні об’єктивні підстави, оскільки програвши Першу світову війну вона була суттєво обмежена Версальським мирним договором і Версальською системою міжнародних відносин, то у випадку з російською федерацією для цього немає абсолютно ніяких підстав, оскільки жодного приниження росії за підсумками завершення Холодної війни не відбулося.
росіяни сприймають срср як історичну форму росії
Владлен Мараєв підкреслив, що причина російської травми минулим полягає у викривленому сприйнятті радянського союзу, який росіяни вважають історичною формою росії.
— Вони сприймають совєцький період і совєцьку історію як саме свою, російську, а совєцький союз як форму російської імперії. Хоча насправді, попри те, що та держава керувалась з москви, це було політичне об’єднання зовсім різних республік і воно не було росією.
Отже, попри очевидну відмінність між срср та російською імперією, росіяни продовжують вважати радянський союз формою російської державності, російського імперського існування.
— росіяни не розрізняють принципово період російської імперії та радянського союзу. Для них це все їхня держава, їхня імперія, яка просто переживала різні фази розвитку, але вони сприймають їх як насамперед свої. Тому крах срср 1991 року вони сприймають як поразку своєї держави. У них фантомні болі за частинами своєї держави, що відпали.
України як незалежної держави для росіян не існує
— Як заявив сам путін, він сприймає розпад срср як головну геополітичну катастрофу ХХ століття. Виходячи з такого світобачення, російське керівництво і більша частина російського суспільства не сприймають Україну як окрему незалежну державу, — зауважив історик.
Росіяни розглядають Україну винятково в імперській системі координат, вважаючи її невід’ємною частиною російського історичного простору, який має або прямо входити до території росії, або ж принаймні належати до російської зони впливу.
— Більшість імперій, особливо континентальних, сприймають навколишні території як або васальні залежні території, або як зони свого історичного, політичного, культурного, економічного впливу.
Саме це породжує присутній у росіян імперський комплекс і спричиняє їхню агресію.
російські націоналісти прагнуть знищити українську ідентичність
Експерт наголосив, що ставлення до України та українців, яке владімір путін відкрито висловив 2021 року, — це повернення до російської націоналістичної концепції, яка склалась наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття. Вона була скерована на знищення української ідентичності. Це кардинально відрізняє національну політику сучасної росії щодо України від ситуації, яка існувала в радянському союзі.
— У совєцькі часи, попри те, що відбувалось зросійщення, влада ніколи не намагалась повністю ліквідувати український народ і злити його з росіянами. Натомість сучасна їхня концепція — це повернення до російської імперії в її найгіршому передкінцевому варіанті напередодні її краху. Це кінець ХІХ — початок ХХ століття, коли вперше реально розквітнув «русскій» націоналізм, почали з’являтися чорносотенні організації, відбувались єврейські погроми. Саме тоді почалися намагання максимально асимілювати інші народи.
Цю політику росіяни реалізують нині на тимчасово окупованих територіях, де знищують будь-які прояви української національної ідентичності й намагаються перетворити всіх українців на «русскіх».
— На окупованих територіях вони намагаються вилучити всі книжки, знищити будь-яку освіту українською мовою. Навіть дітям, які були силоміць вивезені на територію росії, максимально забороняють спілкуватись українською мовою. Тобто найменші прояви власної ідентичності придушуються. Це свідчить про загрозливі тенденції російського націоналізму, — наголосив експерт.
Чекати на швидкі зміни в росії не варто
Владлен Мараєв переконаний, що принаймні найближчим часом в росії не відбудеться принципових змін ні у ставленні до України, ні в сенсі осмислення самих себе. Тому в майбутньому якісь зміни можуть відбутись тільки в результаті внутрішніх дезінтеграційних процесів в самій російській федерації.
— Якщо поневоленим народам росії вдасться реалізувати проєкт власних національних держав, незалежних від імперського центру, тоді будуть можливими якісь зміни у підходах росії чи у російсько-українських відносинах. На даний момент таких підстав немає.
Програвши бліцкриг, путін планує «грати вдовгу»
Оскільки російські імперці показали свою неспроможність до саморефлексії, то очікувати на жодні зміни у їхньому ставленні до України не варто. Вони продовжать свої агресивні дії надалі.
— Фактично за рік нічого не змінилося принципово в риториці російського керівництва. Вони продовжують говорити одне і те саме. Хіба що коли на початку вторгнення вони сподівалися на блискавичну війну, швидку окупацію України та її поневолення, то зараз вони сподіваються, навпаки, на «гру вдовгу» — на тривалий конфлікт на виснаження, розраховуючи на те, що їхніх ресурсів вистачить на таку війну.
Головний розрахунок російського керівництва полягає тепер у виснаженні міжнародної підтримки України, накопиченні на Заході втоми від «українського питання». З огляду на це нагальним завданням українців є продовження відбиття російської агресії на всіх фронтах.
