«Хай серед простих вояків буде хоч один міністр», — переказують сучасники його слова перед військовою операцією українського війська проти більшовиків, яка…
Понад рік тому було створено Український ветеранський фонд Міністерства у справах ветеранів України. Перша заступниця Виконавчої директорки Українського ветеранського фонду Руслана Величко-Трифонюк розповіла кореспондентці АрміяInform про ветеранські проєкти та програми, які запроваджені Фондом.
— Руслано, розкажіть про фокус уваги вашої команди та як змінилися завдання Фонду після повномасштабного вторгнення рф в Україну?
— Головним завдання Фонду була і залишається реальна допомога ветеранам в адаптації до мирного життя. Після початку великої війни активність нашої команди підвищилась, адже ніхто не очікував таку зростаючу кількість ветеранів у нашій країні.
У 2022 році Фонд запустив дев’ять програм для ветеранів
— Які програми впровадив Фонд у 2022 році?
— Ми запустили девʼять важливих проєктів для ветеранів. Зокрема:
- Три програми макрофінансування ветеранського бізнесу: «Варто», «Варто 2.0» та «Варто ГО»;
- Програму мікрофінансування «20 тисяч»;
- Юридичні консультації;
- Гарячу лінію кризової допомоги 0 800 33 20 29;
- Провели інформаційну кампанію «Я — ветеран»;
- Запустили проєкт ветеранської пісні #АртФронт;
- Флешмоб «Позивний Україна»;
- Спільно із соціологічною групою «Рейтинг» провели два соціологічні дослідження щодо ставлення суспільства до ветеранів. Додатково аналітики Фонду проводять анонімні онлайн-опитування цільової аудиторії, щоб «триматися землі», а не робити проєкти, які насправді не потрібні ветеранам чи їхнім родинам.
— Розкажіть детальніше, зокрема, про програми підтримки ветеранського бізнесу.
— Програма мікрофінансування ветеранського бізнесу передбачає надання швидкої допомоги в розмірі 20 тисяч гривень. Цю програму ми запустили після повномасштабного вторгнення. Багато сімей ветеранів, які мали свій невеличкий зареєстрований бізнес, були змушені залишити свої домівки та міста. Багатьом із них довелося фактично починати з нуля. Ця програма — фінансова підтримка для нового старту, щоб знову розпочати професійну діяльність. Можливо, хтось скаже, що 20 тисяч гривень — це мало, але треба зважити на сьогоднішні реалії життя, можливості держави в умовах війни. У нас багато заявок саме на цю програму. Найпопулярнішими запитами від ветеранського бізнесу наразі є потреба коштів на перукарські приладдя, техніку, а віднедавна — на генератори. Важливо додати, що програма мікрофінансування не є конкурсною програмою. Тобто ветерани, а також члени їхніх родин, які зареєстровані як ФОП можуть надати відповідний пакет документів та отримати відшкодування на придбані товари для бізнесу.
Ветеранська програма макрофінансування передбачає можливість отримати на відкриття бізнесу від 500 000 до 1 000 000 гривень
— А якщо говорити про підтримку ветеранських проєктів більшого масштабу, які є дієві програми і які їхні умови?
— Тут треба говорити про конкурсну програму макрофінсування, яка передбачає можливість отримати від 500 000 до 1 000 000 гривень. Але ветерану необхідно надати ґрунтовний бізнес-план, кошторис та інші документи. Незалежна експертна рада оцінює надані ветеранські проєкти та рекомендує їх для підтримки. Також у програмах «Варто», «Варто 2.0» та «Варто+ГО» учасники, які отримали фінансову підтримку, повинні надавати проміжні звіти. Так, команда Українського ветеранського фонду може відслідковувати успіхи бізнесу, використання коштів, а також надавати корисні поради для просування ветеранського бізнесу.
— Яка головна мета інформаційної кампанії «Я — ветеран»? Як виникла ідея, як реалізовували свій задум?
— Для нас було важливо дізнатися ставлення у суспільстві до ветеранів. У серпні 2022 року ми фактично перші провели дослідження із соціологічною групою «Рейтинг» на тему ставлення суспільства до ветеранів. Запитали, хто асоціюється в українських громадян зі статусом «ветеран». На жаль, 30 відсотків респондентів вважали, що це — літні люди, ветерани Другої світової війни. Тож команда Українського ветеранського фонду зрозуміла, що потрібно знайомити суспільство із сучасними ветеранами російсько-української війни. Тому ми запустили інформаційну кампанію «Я — ветеран». Знайшли фотографів, які були готові знімати наших ветеранів на передовій. Відповідні світлини чоловіків та жінок можна досі побачити на бордах та сітілайтах у всіх регіонах України. На цих світлинах зображені ті, хто захищає країну, починаючи з 2014 року, а зараз знову повернулися на війну.
— Які результати дала інформаційна кампанія «Я — ветеран»?
— Рівень асоціації статусу «ветеран» із Другою світовою війною уже знизився до 7 відсотків. Такі дані нового опитування, яке за ініціативи Українського ветеранського фонду в січні провела соціологічна група «Рейтинг». Суспільство поступово змінює своє ставлення до ветеранів та розуміє, що це люди різних вікових категорій. У свої, наприклад, 25 років в Україні людина цілком може мати великий бойовий досвід за плечима. Можливо, наразі навіть наймолодшим ветеранам важко асоціювати себе із цим статусом, але це наша реальність та «поле» для роботи.
— Яким ви бачите ставлення суспільства до ветеранів, зокрема самих ветеранів, в Україні в майбутньому?
— Ветерани принесли дуже багато зі свого життя в жертву. Тож вони заслуговують на велику повагу суспільства. Хотіла би бачити ветеранів не в ролі пільговиків, а успішними людьми, які за допомогою потужної підтримки з боку держави навчаються, живуть повноцінним життям та розвивають свій бізнес.
Гаряча лінія кризової підтримки — це професійна психологічна допомога
— Розкажіть детальніше про гарячу лінію кризової підтримки.
— Це безоплатна лінія кризової підтримки, яка працює 24 години на добу, за номером 0 800 33 20 29. За підтримки IREX й Українського Фонду Швидкого Реагування ми запустили її 27 червня 2022 року. Вона працює як для ветеранів та їхніх родин, так і для тих, хто чекає з полону; для тих, у кого рідні зникли безвісти. Не відмовляють нікому. Допомогу надають 12 психологів, зокрема, на Лінії є ветеран-психолог. Він допомагає за принципом «рівний рівному» тим військовослужбовцям, які повернулися до цивільного життя.
Кризова підтримка — це не про просто поговорити. Це про ті ситуації, коли вже край. Треба дуже швидко надати підтримку, щоб трохи «приземлити» людину. Вона, звичайно, відрізняється від психологічних груп, які проходять у нас щонеділі чи ґрунтовної роботи із психологами. Там не пропрацюють з ветераном його психологічні травми, але в кризовій ситуації підберуть правильні слова. Це місце, де вислухають, підтримають, порекомендують, як діяти у вашій ситуації. Цікавим є те, що майже 60 відсотків тих, хто телефонує на Гарячу лінію — люди старшого віку. Це повністю ламає суспільний стереотип, що чоловіки чи літні люди рідше звертаються до психолога. Можливо, у їхні двері не стукали чи не пропонували психологічної допомоги.
— З якими проблемами найчастіше звертаються ветерани?
— Як не дивно, люди, котрі захищають свій дім та родину, найперше думають про них, про своїх рідних. Для ветеранів важливо, щоб їхні сім’ї були захищені державою та мали соціальні гарантії. Також телефонують ті, хто втратив рідних і не можуть впоратися з болем. Особливо багато дзвінків надходить під час масованих обстрілів. Ми допомагаємо людям здолати тривогу, страх, паніку.
— Чи можна порівняти досвід роботи з ветеранами в Україні з іншими країнами світу?
— Наш випадок унікальний. Україну важко порівнювати з іншими країнами світу, адже, наприклад, ветеранській політиці США майже 400 років. Нам необхідно взяти найкращий закордонний досвід та практики й імплементувати їх на нашу реальність. Намагатися активно рухати вперед, щоб те, що було на папері, було і в реальному житті. І наостанок хочеться, щоб українці пам`ятали: ветерани — це не про пільги, а про обороноздатність.
