Сьогодні він навчається на оператора БПЛА у 37-й окремій бригаді морської піхоти. Про свій шлях від бойового медика до оператора БПЛА, причини самовільного залишення…
Після тривалих «канікул» цикл бліц-інтерв’ю з воїнами підрозділів Сил територіальної оборони «Листівка з фронту» повертається. Військовослужбовці за рік здобули певний бойовий досвід і мають про що розповісти людям. Та й армійський бекграунд дехто має досить цікавий.
От, до прикладу, подивіться на цих дві світлини. На одній — молодий підприємець, громадський діяч. На іншій — солдат. Це одна і та ж людина, яка прекрасно розуміє власну роль і функції в межах держави.
Наш сьогоднішній співбесідник Назар із позивним «Риф». До війни — керівник двох підприємств, які займаються будівельними послугами. Втім, з моменту, як «рускій мір» на танках посунув через український кордон, він перекваліфікувався спочатку в армійського волонтера-логіста, а згодом і сам вступив до лав окремої бригади територіальної оборони Львівщини.
Зі слів Назара, у перші дні російської навали він з колегами задіяв усі наявні матеріальні ресурси, аби допомогти Силам оборони держави.
— Було дещо хаотично. Закупляли буквально все, що могли знайти: їжу, спорядження. Але десь тижнів за два волонтерської роботи ми впорядкували розуміння потреб і почали вже працювати по конкретних потребах, — розповідає він. — Допомагали частині, в якій я тепер проходжу службу, іншим бойовим підрозділам. У нас із колегами було чітке розуміння, що у важкі часи бізнес має бути ще однією опорою для тих, хто воює безпосередньо на передовій. Бо ми, підприємці, це ресурсна база, тил, допомога, яка діє паралельно, підтримуючи усі державні механізми.
До слова, певні навички з бізнес-минулого допомогли Назару адаптуватися у війську. Як він сам говорить, бізнес навчає кризовим комунікаціям та менеджменту персоналу. Коли потрібно шукати вихід з важкої ситуації і визначити, які ж саме сили, засоби, ресурси для цього потрібні.
— Взяти хоча б нашу волонтерську діяльність. Ми поступово підійшли в постачанні для війська від простих необхідних речей типу спорядження чи медицини до спеціалізованого транспорту, броньованих автівок, які могли знайти за кордоном. Завезти, відремонтувати та передати для потреб конкретного підрозділу. До слова, попри мою відсутність, команда волонтерів до якої я входив, наполегливо працює і нині. Ну, а щодо підбору кадрів, то військо також не унікальне порівняно з бізнесом. У мене на фірмі завжди був принцип: не звільняти молодь. Бо де ще вони навчаться? Так і у війську, потрібно вчитися і вчити тих, хто потребує. Тільки так на відповідних місцях з’являться справжні професіонали, — зазначає він.
На думку воїна із позивним «Риф», важливу роль в адаптації у військовому підрозділі для людини без армійського дозволу відіграє попередня підготовка.
— Мобілізація до армійських лав триває. І вам, можливо, вже прийшла повістка. Не тремтіть. Краще не гребуйте можливостями відвідати курси. Чи то тренінги з тактичної медицини, чи первинну підготовку зі стрілецької справи, яка доступна в тирах. Усе це дозволить швидше «включитися» в колектив армійців. Ну і треба знати, що тут зовсім інакший «градус» стосунків, ніж у цивільному житті. Це як родина, яка завжди тебе підтримає і навчить виживати на війні, — наголошує «Риф».
До слова, сам Назар свого часу так і зробив — проходив вишкіл в одному з приватних центрів тактичної підготовки. І відповідно в армійське середовище прибув уже з певними базовими навичками. Враховуючи те, що чоловік і до цього не гребував спортом — займався футболом та гірськими походами, то фізичні навантаження у війську не стали особливим випробуванням.
Наприкінці розмови ми не оминули можливість поцікавитися думкою військовослужбовця про те, чи варто в теперішній час міркувати над дилемою: залишатися в бізнесі і сплачувати податки в державну скарбницю, або ж, якщо цього вимагає ситуація — залишати бізнес та йти бити окупанта зі зброєю в руках. І на думку Назара «Рифа», основне зараз — захистити Україну та все, що тобі дороге. А вже потім плекати і примножувати усі життєві здобутки. Бо без волі й незалежності не буде нічого.
Відео: Віктор Біщук
Фото з особистого архіву військовослужбовця
