Півтора року тому він випадково з’явився на порозі їхнього будинку на Донеччині, а сьогодні вже пережив кілька передислокацій, атаки FPV-дронами й став улюбленцем усього…
Усе своє свідоме життя «Балу» працював шеф-кухарем. Мріяв відкрити власний заклад, де люди зустрічатимуться з родинами й з друзями, весело проводитимуть час і разом будуватимуть плани на майбутнє.
— Коли мені прийшла повістка, то я не мав жодних сумнівів: чи йти на службу — адже хто, як не ми? Я постійно читаю історії про «ухилянтів», і для мене дуже дивною є позиція цих чоловіків. Адже якщо так кожен не захоче йти й боронити свою країну, то ворог буде біля домівок кожного із нас. У нас з побратимами чітка позиція: ніколи не допустити цього, — розповів військовослужбовець з позивним «Балу» кореспондентці АрміяInform.
Старший солдат розпочав свою службу в піхоті. Був навідником, потім старшим стрільцем. Після поранення й реабілітації перекваліфікувався на механіка-водія. «Балу» запевняє, що готовий до самої Перемоги вчитися нового, в найкоротші терміни здобути нові навички та всього — задля незалежності України.
— Я розумію, що на війні не може бути понять «не хочу» і «втомився». Є тільки «треба» — і все. Мені цього досить, аби ніколи не втрачати мотивацію. У нас з побратимами було багато важких моментів, адже проходили найгарячіші напрямки. Коли ми всі привеземо до своїх домівок Перемогу, то я хочу, аби в мій заклад приїжджали мої бойові товариші. Це буде наша традиція — раз на рік зустрічатися й згадувати весь шлях, який ми разом пройшли. Будемо розповідати дітям про те, наскільки важливо любити всім серцем свою рідну Країну.
Фото автора
