Запорукою спроможності оперативно обмінюватися тактичною інформацією для обох винищувачів стало використання системи зв’язку Link 16, яку інколи умовно називають «військовий Wi-Fi»…
Про це начальник кафедри ВМС Національного університету оборони України імені І. Черняховського капітан 1 рангу Степан Яким’як повідомив у ексклюзивному інтерв’ю для АрміяInform.
Як українські захисники не допустили наступ противника з моря? Наскільки сили ворога переважали наші сили? Та що ж призвело до перелому в ситуації на морі?
Про це дізнавались наші кореспонденти.
«До початку вторгнення було розгорнуто сили угруповання ВМС ЗСУ спільно з морською охороною Держприкордонслужби»
— Початок бойових дій характеризувався значною перевагою противника в силах і засобах на морі, щонайменше співвідношення становило 1 до 12! З аналізу дій противника було зрозуміло, що він ставив перед собою такі цілі: панування на морі, блокування сил нашого угруповання та портів України, демонстрація загрози висадки морського десанту та сковування військ, розгорнутих для протидесантної оборони морського узбережжя в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях, — розповідає Степан Яким’як.
За його словами, противник активно проводив диверсійно-розвідувальні дії на морі, завдавав удари крилатими ракетами морського базування дальної дії з морських районів по об’єктах на усю глибину території України.
— Проте вже до початку вторгнення було розгорнуто сили угруповання ВМС ЗСУ спільно з морською охороною Держприкордонслужби під єдиним керівництвом командувача угруповання Сил оборони, що діяло на півдні України. Було створено систему протидесантної оборони (ПДО. — Ред.), в якій поруч із механізованими та іншими військовими частинами вирішальне місце відігравали сили і засоби ВМС ЗС України, — зазначає капітан 1 рангу.
Він додає, що на той час по суті було створено так звані мінно-ракетно-артилерійські позиції:
— Це забезпечило взаємне прикриття сил і неможливість для противника висадити хоча б якийсь десант без значних втрат у його складі.
«Було завдано низку ракетних ударів, що призвели до перелому в ситуації на морі»
— Завдяки заходам щодо забезпечення бойової стійкості угруповання сил ВМС ЗСУ, зокрема з протипідводно-диверсійної оборони, протикорабельної (протикатерної. — Ред.) оборони, протиповітряної оборони спільно з військовими частинами зенітно-ракетних військ та радіотехнічних військ Повітряних Сил і створеній системі ПДО було досягнуто стійку оборону приморських районів держави і недопущення наступу противника з моря у південну частину України. По суті — зірвано стратегічний бліцкриг з моря та наступ на Київ з півдня, — згадує Степан Яким’як.
Він зауважує, що в перші дні та тижні широкомасштабного вторгнення противник здійснював військову (військово-морську) присутність у морських районах, наближених до нашого узбережжя:
— Він ніби не знав, що у ВМС ЗСУ є необхідні засоби, щоб завдати удару і уразити будь-яку крупну надводну ціль на відстані майже 300 кілометрів від узбережжя. І внаслідок успішних дій угруповання сил ВМС — у першу чергу, патрульних катерів, які щоночі викривали надводну обстановку у віддалених морських районах, підрозділів берегових ракетних військ ВМС, флотської безпілотної авіації та передбачливих, обґрунтованих і сміливих рішень командування угруповання — було завдано низку ракетних ударів, що призвели до перелому в ситуації на морі.
Фото Дмитра Юрченка
