Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
Найкраща з погляду пересічного українця нагорода для російського окупанта — це, звісно, чорний пакет. Втім, ще неутилізовані обмундировані маніяки з рф тішать своє злочинне его, прикрашаючи себе всілякими брязкальцями. Що поробиш, варвари.
Чому я про це пишу? До ідеї цього матеріалу підштовхнув мій побратим Ярослав із псевдо «Гаррік» — воїн однієї з десантно-штурмових бригад ЗСУ.
«Слухай, а хочеш щось цікаве покажу?!», інтригуючи, починає він. І показує нагородну книжечку. Червоняста, як радянський партквиток, вона засвідчує, що якогось молодшого сержанта Саяна Доржиєва (дуже розповсюджене виключно російське ім’я та прізвище. — Авт.) нагородив медалькою цілий командувач 6-ї армії рф за участь у військовому вторгненні в Україну, яку на росії вперто називають «спєциальной ваєнной апєрациєй».
З’ясувалося, що книжечка разом із медаллю більш-менш цілою була здобута в бою нашими десантниками десь під Херсоном. На відміну від носія цього брязкальця, який з великою ймовірністю здобув-таки чорний пакет. Сама медалька — сумнівного естетичного вигляду. З огляду принаймні на те, що ключовим зображенням на її аверсі є стилізоване зображення зірки, яке армія росії доблесно вкрала в однієї з мереж американських супермаркетів.
А якщо відставити в бік іронію й сарказм про те, що російських обмундированих паскуд можна за кількістю медалей прирівняти до покійного генсека Брєжнєва чи до племінного німецького вівчура, що переміг на кінологічній виставці, то маємо таку картину. Ворог поступово коригує власну нагородну систему своїх військ з урахуванням їхньої подальшої мотивації для участі у війні з Україною. З юридичної точки зору кожна така медалька — неспростовний доказ, який засвідчує, що та чи інша особа була залучена до здійснення воєнних злочинів в Україні. І ми маємо орієнтуватися у видах цієї гидоти хоча б заради того, аби точно знати, якого польоту «птиця» трапилася в руки, якщо вдасться захопити такого в полон.
Отож, як не дивно, але найбільшу кількість «бранзолеток» наплодили представники найбільш убогого сегмента військ рф. Йдеться про «орденоносців»-любителів з так званих лднр. Профільні фалеристичні сайти на росії вказують, що таких медальок у горе-вояк з квазіреспублік уже понад десяток. Різних за назвою, де фігурує участь у «спєциальнай ваєннай апєрациі», але єдиних за змістом. При чому частина з них — це намагання мавпувати візуальну стилістику старих радянських бойових нагород. Зокрема медалей «За відвагу» або «За бойові заслуги».
Проте ці сучасні брязкальця копійчані — як за змістом, так і за ціною. Адже на тих же сайтах країни-терориста, присвячених фалеристичній тематиці, їх може купити кожен охочий за кілька сотень російських рублів разом із «нагородними документами».
Наступним щаблем у системі заохочень окупантів можна назвати медальки подібні до тієї, що показав мені товариш. Тобто брязкальця виготовлені за ініціативи конкретних командирів підрозділів, частин та з’єднань війська окупантів. Знову ж таки, масове залізяччя, що не має особливої цінності ані за естетикою, ані за практичною цінністю. Втім, своя раціональність тут усе ж присутня. За нагородними документами, як, до прикладу, за цією от червоною книжечкою, ми можемо з’ясувати імена, прізвища, посади, військові звання конкретних воєнних злочинців, що відповідальні за злочини ворожих військ. І для майбутніх міжнародних трибуналів навіть такі документи та «нагороди» стануть опірними у формуванні беззаперечної доказової бази й встановленні причетності російських військ до руйнувань наших населених пунктів, знищення інфраструктури України, вбивств мирного населення тощо.
І, зрештою, вишенька на тортику. У відкритих джерелах вдалося відшукати інформацію про як мінімум дві відомчі нагороди, які дають її власникові офіційний статус. Це пам’ятні геральдичні знаки російського мо та мвс. У Вікіпедії зазначається, що із врученням цих медальок отримувачу видається й російський аналог документа, що засвідчує участь у бойових діях. Отже, це також доказ, що конкретний суб’єкт був залучений до здійснення воєнних злочинів на теренах України. Що ж до зовнішнього вигляду, то російські «правопохоронці» особливо не заморочувались у геральдичній символіці. Взяли символ «зетки», поставили на передній план «кадировця» з автоматом. І готово.
А от ділки з ворожого мо пішли далі — спаскудили образ найшанованішого радянського солдатського ордена часів Другої світової війни. Вліпили на аверс власної медальки «червону зірку», яка здобувалася колись реальними героїчними вчинками.
Ще раз наголошу — варвари, що не мають ані сумління, ані мізків, аби осягнути власну ницість.
Окупантів «плющить» від символізму та намагань притягнути за вуха будь-який факт задля власного возвеличення чи демонстрації історичної глибини, якої вони насправді не мають. Що ж, три сотні років тому вони виготовили в одиничному примірнику одну відзнаку, що називалася «орден Юди».
За задумом тодішнього керівного на росії мегаломаніяка, його мали примусово вручити українцю, гетьману Війська Запорізького Івану Мазепі лише за те, що той вибрав європейський курс розвитку своєї Вітчизни замість російського болота. Натомість зараз ця відзнака дуже б і дуже пасувала тим, хто припхався з російських боліт в Україну зі зброєю та гнилими ідеями «руского міра».
Фото автора та з мережі Інтернет. Колаж автора
