Упродовж цього періоду новобранець проходить не лише фізичне тренування, а й внутрішнє становлення — вчиться діяти в колективі, працювати під тиском, приймати відповідальність і мислити як воїн….
80 років тому, 9 лютого 1943 року, перемогою військ Сполучених Штатів Америки скінчилась одна з ключових великих битв Другої світової війни — битва за острів Гуадалканал. Вона стала вагомим внеском у спільну перемогу союзників Антигітлерівської коаліції в найбільшому воєнному конфлікті ХХ століття — Другій світовій війні.
Після катастрофи 7 грудня 1941 року, коли японці раптово атакували військово-морську та повітряну бази Тихоокеанського флоту військово-морських сил США в бухті Перл-Гарбор острова Оаху на Гаваях, американці впродовж майже пів року зазнавали поразок від Японії. За цей час маленька острівна держава спромоглась оволодіти значною частиною Південно-Східної Азії, здобувши Гонконг, Бірму, Голландську Ост-Індію, Сінгапур та Філіппіни. Перейти від оборони до наступу американцям вдалося лише після перемоги у Кораловому морі на початку травня і на атолі Мідуей на початку червня 1942 року. Однак остаточно перехопити в Японської імперії та закріпити за собою стратегічну ініціативу США змогли завдяки перемозі в битві за острів Гуадалканал.
Гуадалканал — острів архіпелагу Соломонових островів у Тихому океані на північний схід від Австралії. Його стратегічне значення обумовлене географічним розташуванням — контролюючи Гуадалканал японці могли перерізати комунікації між США з одного боку та Австралією і Новою Зеландією з другого, що закладало передумови для нападу Японської імперії на ці дві держави.
З огляду на це, спроба японців закріпитись на Гуадалканалі й облаштувати тут військовий аеродром, будівництво якого розпочали з початку червня 1942 року, викликала неабияке занепокоєння американців. Відповіддю стала десантна операція «Вартова вежа» (Watchtower) з висадки морського десанту переважно американських, а також почасти британських, австралійських та новозеландських військ на острови Гуадалканал, Тулагі та Флорида.
Для операції американці сконцентрували значні сили — близько 19,5 тис. морських піхотинців на 19 транспортних суднах під прикриттям 1 лінкора, 3 авіаносців, 14 крейсерів, 35 есмінців та майже 300 літаків. Японський аеродром на Гуадалканалі обороняв японський гарнізон чисельністю близько 400 солдатів і 2700 мобілізованих з будівельних підрозділів, яких прикривав з повітря 2-й військово-морський флот та авіація наземного базування.
Погана погода дала американським десантним кораблям змогу непоміченими підійти до Гуадалканалу й 7 серпня 1942 року висадити під прикриттям корабельної артилерії й авіації десант. Суттєва перевага в чисельності над японцями — впродовж доби до ранку 8 серпня на острів висадились понад 13 тис. солдатів — визначила долю бою. Вже до вечора 8 серпня 1942 року американці контролювали аеродром Гуадалканалу. Також 8–9 серпня американські захопили острови Тулагі, Гавуту і Танамбого.
Зламати успішний для союзників перебіг бойових дій японці змогли вже 9 серпня, завдавши удару по військово-морських силах підтримки. Впродовж півгодинного бою поблизу острова Саво японська ескадра під командуванням віцеадмірала Гун’їті Мікава потопила три американські й один австралійський крейсери, пошкодила й змусила відійти інші кораблі з групи, якою командував британський контрадмірал Віктор Кратчлі. Це дозволило японцям перехопити ініціативу на морі й 19 серпня з другої спроби висадити на Гуадалканал морський десант чисельністю близько 2 тис. солдатів.
Боротьба за повний контроль над островом перейшла в затяжне протистояння. Американці, поступово довівши чисельність сил до 23 тис. солдатів, зосередили зусилля на обороні периметра навколо мису Лунга й аеродрому. Він отримав назву Гендерсон-Філд на честь військового льотчика майора Лофтона Гендерсона, який загинув під час битви за атол Мідуей. Японці ж, змушені перекидати підкріплення на острів малими конвоями по ночах, робили впродовж серпня — жовтня 1942 року безуспішні спроби атакувати американський захисний периметр. Навколо острова точились морські бої.
Змінити розклад сил на свою користь японці спробували 16 жовтня 1942 року, висадивши на острові близько 22 тис. солдатів. Посиливши авіабомбардування й обстріли аеродрому корабельною артилерією, вони знищили близько 50 американських літаків і змусили решту покинути Гендерсон-Філд. Це дало японцям можливість 24 жовтня розпочати сухопутний наступ на мис Лунга. Жорстокі бої тривали два дні, японці застосували авіацію й танки, однак американці втримали периметр і відкинули нападників, розпочавши контрнаступ у напрямку північно-західної частини острова.
Хоча сухопутний наступ японців на острові зазнав поразки, однак майже одночасно їм вдалося досягти значних успіхів на морі. 26-27 жовтня в бою поблизу островів Санта-Крус японське авіаносне з’єднання потопило авіаносець «Хорнет» і завдало значних пошкоджень авіаносцю «Ентерпрайз», лінкору «Саут Дакота» і низці інших кораблів союзників. Попри те, що японці також зазнали суттєвих втрат, особливо в літаках, успіх цього морського бою дозволив їм налагодити перекидання на Гуадалканал підкріплень, поступово довівши чисельність сил на острові до близько 36 тис. бійців станом на середину листопада. Це змогло спочатку уповільнити наступ американців, а потім приблизно на шість тижнів — до кінця 1942 року — стабілізувати фронт у районі мису Крус.
Одночасно, 13 листопада 1942 року, японці здобули чергову перемогу в морському бою, що відбувся біля протоки Саво між островами Гуадалканал і Флорида. Однак хоча американці втратили два крейсери й 4 есмінці, їхня авіація захопила панівне становище в повітрі й не дозволила ворогу висадити на Гуадалканал нову хвилю десанту. 14 листопада літаки з авіаносця «Ентерпрайз» потопили важкий крейсер і 7 з 11 японських транспортів із військами. З цього часу американці остаточно заблокували японцям можливість перекидання підкріплень на Гуадалканал і суттєво ускладнили постачання продовольства, зброї та боєприпасів уже наявним на острові військам.
Відсутність успіхів у боях на Гуадалканалі та значні втрати, поєднані з неможливістю налагодити нормальне постачання, змусили японський Генштаб відмовитись від спроб повернення контролю над островом. 31 грудня імператор Хірохіто затвердив це рішення. Виведення японських військ з Гуадалканалу отримало кодову назву «Операція Ке» і почалось в середині січня й успішно завершилась 7 лютого 1943 року. Завдяки строгій секретності розроблення і вдалому проведенню операції японцям вдалось евакуювати з острова понад 10,5 тис. солдатів. Американці, які не вжили належних заходів для блокування можливої евакуації солдатів ворога, лише за два дні виявили, що японці повністю залишили Гуадалканал. Унаслідок цього 9 лютого 1943 року вважають офіційною датою завершення битви за Гуадалканал.
Перемога американців у битві за Гаудалканал дозволила їм остаточно закріпити за собою стратегічну ініціативу у війні на Тихому океані, перейти до наступальних операцій і зрештою завдати Японії поразки в Другій світовій війні. На початку 1943 року вона стоїть в одному ряду зі стрімким наступом британських сил у Північній Африці та переможним завершенням Сталінградської битви радянською червоною армією. Успіх союзників у цих трьох грандіозних воєнних кампаніях переконливо засвідчив перелом перебігу Другої світової війни на користь Антигітлерівської коаліції.
Ілюстрації з відкритих джерел.
