Сьогодні виповнюється два роки від початку Курської операції — безпрецедентної за задумом і виконанням кампанії, яка перенесла бойові дії на територію держави-агресора. Цей крок…
АрміяInform продовжує розповідати про підготовку військовослужбовців ЗСУ. Цього разу мова піде про навчання офіцерів Військово-Морських Сил.
У чому основна перевага українських командирів? Які знання нині вони здобувають у військових вишах? Та чого ми можемо навчити західних партнерів?
Про це нашим кореспондентам розповів начальник кафедри ВМС Національного університету оборони України ім. І. Черняховського капітан 1 рангу Степан Яким’як.
«Для НАТО важливо, як офіцер працює з підлеглими»
— Від середини 1990 років наші Військово-Морські Сили постійно брали участь у навчаннях разом з країнами-членами Альянсу. Для нас це була серйозна допомога. Усі стандарти НАТО нам відомі ще з тих часів. І більшість українських офіцерів вже тоді знайомились зі стандартами мислення та керівними документами Альянсу, і, виходячи у море, все це виконували, — згадує Степан Яким’як.
Як приклад такої співпраці, він наводить міжнародні навчання Sea Breeze.
— Це щорічний широкомасштабний захід для відпрацювання стандартів НАТО і впровадження їх у ВМС ЗСУ. Якщо говорити про підготовку офіцерів, то треба сказати, що 19 січня 2021 року була затверджена Доктрина Військово-Морських Сил ЗСУ. Над цим документом працювала і наша кафедра також. В ньому, окрім досвіду і перспектив розвитку, впроваджені елементи зі стандартів НАТО — що таке Військово-Морські Сили, у чому їхні стратегічні властивості, як їх треба реалізовувати. У 2020 році ЗСУ нарешті перебудували органи управління стратегічного і оперативного рівнів і перейшли на системи: J — об’єднана, G — сухопутна, N — морська і так далі по видах і родах. Перебудовуючи органи, ми почали керуватись «натовськими» підходами: як же це все взаємодіє, — зазначає офіцер.
Він додає, що є ряд стандартів, які нині вже використовуються у ЗСУ.
— Але треба розуміти особливість — кожна країна-член НАТО на технічно-тактичному рівні користується своїми стандартами. Наприклад, пошук підводного човна у Болгарії і США може відрізнятись. Бо у кожній країні різні системи і засоби зв’язку, управління, передачі інформації, пошуку. Тобто, технічні й тактичні стандарти не завжди сумісні у країнах, що входять до Альянсу. І це не вимагається від них. Головне — підходи, мислення і цінності. Також для НАТО важливо, як працює офіцер з підлеглими, важливі лідерські підходи, — зауважує начальник кафедри ВМС.
«Партнери до нас прислухаються, особливо Норвегія та Фінляндія»
Степан Яким’як наголошує, що з 2020 року в Національному університеті оборони України ім. І. Черняховського впроваджені курси лідерства — L-2, L-3, L-4:
— Наша кафедра ВМС відповідає за L-2. Цей курс був повністю підготовлений із латвійськими колегами. Бо все найкраще, що є у НАТО, є і у латвійців. Ми вивчили їхню систему підготовки, впровадили у себе. І наш курс нині, з точки зору методології, створений повністю за стандартами Альянсу. А вже тактична «начинка» у нас, безумовно, своя, бо в України є вже власний досвід ведення бойових дій після широкомасштабного вторгнення. Також ми вивчаємо оперативні процедури планування НАТО на тактичному рівні, адже це ключова вимога Департаменту військової освіти і науки Міністерства оборони України. Підходи до планування лежать в основі управлінської діяльності. Якщо у нас будуть сумісні управлінські процедури, значить ми як органи управління можемо співпрацювати з НАТО.
Капітан 1 рангу каже, що курс L-2 реалізовує стандарти НАТО, окрім тих, що стосуються глибинної тактики.
— Бо ми застосовуємо не такі зразки озброєння, як у НАТО. І досвід показав, ми даємо Альянсу знання, як можна застосовувати ті чи інші засоби інакше, щоб боротися з противником. Партнери прислухаються, особливо Норвегія та Фінляндія. Тому що остання — має вихід до Балтійського моря. А ще у Фінській затоці невеликі глибини — як у північно-західній частині Чорного моря. Партнерів цікавить, як ми будували протидесантну оборону. У нас існує певна взаємодія, ми беремо їхні основи, нарощуємо і тепер, обмінюючись досвідом, допомагаємо їм скорегувати їхні системи для правильної боротьби з противником, — стверджує Степан Яким’як.
Він вважає, що централізованість, зашореність, відсутність ініціативи через страх покарання — це основні недоліки ворога:
— Вони проявилися у 2018 році під час атаки на наші катери, коли противник 12 годин ухвалював рішення. І нині ми зрозуміли, що час реагування, схематичність, повторюваність способів виконання завдань, які вони використовували, говорить про те, що противник хоч і розумний, але його особовий склад на своєму рівні часто не проявляє ініціативи. А наша одна з ключових традиційно українських переваг полягає у тому, що ми поважаємо себе, цінуємо своє життя і вміємо ухвалювати рішення.
Співрозмовник додає, що на згаданому курсі L-2 основною метою є навчити офіцера постійно думати і розвиватися.
Фото Дмитра Юрченка
