Беручи участь у походах під час важких боїв проти переважаючих сил російської червоної армії, він забезпечував поповнення українського війська особовим складом….
АрміяInform продовжує розповідати про підготовку військовослужбовців ЗСУ. Цього разу мова піде про навчання офіцерів Військово-Морських Сил.
У чому основна перевага українських командирів? Які знання нині вони здобувають у військових вишах? Та чого ми можемо навчити західних партнерів?
Про це нашим кореспондентам розповів начальник кафедри ВМС Національного університету оборони України ім. І. Черняховського капітан 1 рангу Степан Яким’як.
«Для НАТО важливо, як офіцер працює з підлеглими»
— Від середини 1990 років наші Військово-Морські Сили постійно брали участь у навчаннях разом з країнами-членами Альянсу. Для нас це була серйозна допомога. Усі стандарти НАТО нам відомі ще з тих часів. І більшість українських офіцерів вже тоді знайомились зі стандартами мислення та керівними документами Альянсу, і, виходячи у море, все це виконували, — згадує Степан Яким’як.
Як приклад такої співпраці, він наводить міжнародні навчання Sea Breeze.
— Це щорічний широкомасштабний захід для відпрацювання стандартів НАТО і впровадження їх у ВМС ЗСУ. Якщо говорити про підготовку офіцерів, то треба сказати, що 19 січня 2021 року була затверджена Доктрина Військово-Морських Сил ЗСУ. Над цим документом працювала і наша кафедра також. В ньому, окрім досвіду і перспектив розвитку, впроваджені елементи зі стандартів НАТО — що таке Військово-Морські Сили, у чому їхні стратегічні властивості, як їх треба реалізовувати. У 2020 році ЗСУ нарешті перебудували органи управління стратегічного і оперативного рівнів і перейшли на системи: J — об’єднана, G — сухопутна, N — морська і так далі по видах і родах. Перебудовуючи органи, ми почали керуватись «натовськими» підходами: як же це все взаємодіє, — зазначає офіцер.
Він додає, що є ряд стандартів, які нині вже використовуються у ЗСУ.
— Але треба розуміти особливість — кожна країна-член НАТО на технічно-тактичному рівні користується своїми стандартами. Наприклад, пошук підводного човна у Болгарії і США може відрізнятись. Бо у кожній країні різні системи і засоби зв’язку, управління, передачі інформації, пошуку. Тобто, технічні й тактичні стандарти не завжди сумісні у країнах, що входять до Альянсу. І це не вимагається від них. Головне — підходи, мислення і цінності. Також для НАТО важливо, як працює офіцер з підлеглими, важливі лідерські підходи, — зауважує начальник кафедри ВМС.
«Партнери до нас прислухаються, особливо Норвегія та Фінляндія»
Степан Яким’як наголошує, що з 2020 року в Національному університеті оборони України ім. І. Черняховського впроваджені курси лідерства — L-2, L-3, L-4:
— Наша кафедра ВМС відповідає за L-2. Цей курс був повністю підготовлений із латвійськими колегами. Бо все найкраще, що є у НАТО, є і у латвійців. Ми вивчили їхню систему підготовки, впровадили у себе. І наш курс нині, з точки зору методології, створений повністю за стандартами Альянсу. А вже тактична «начинка» у нас, безумовно, своя, бо в України є вже власний досвід ведення бойових дій після широкомасштабного вторгнення. Також ми вивчаємо оперативні процедури планування НАТО на тактичному рівні, адже це ключова вимога Департаменту військової освіти і науки Міністерства оборони України. Підходи до планування лежать в основі управлінської діяльності. Якщо у нас будуть сумісні управлінські процедури, значить ми як органи управління можемо співпрацювати з НАТО.
Капітан 1 рангу каже, що курс L-2 реалізовує стандарти НАТО, окрім тих, що стосуються глибинної тактики.
— Бо ми застосовуємо не такі зразки озброєння, як у НАТО. І досвід показав, ми даємо Альянсу знання, як можна застосовувати ті чи інші засоби інакше, щоб боротися з противником. Партнери прислухаються, особливо Норвегія та Фінляндія. Тому що остання — має вихід до Балтійського моря. А ще у Фінській затоці невеликі глибини — як у північно-західній частині Чорного моря. Партнерів цікавить, як ми будували протидесантну оборону. У нас існує певна взаємодія, ми беремо їхні основи, нарощуємо і тепер, обмінюючись досвідом, допомагаємо їм скорегувати їхні системи для правильної боротьби з противником, — стверджує Степан Яким’як.
Він вважає, що централізованість, зашореність, відсутність ініціативи через страх покарання — це основні недоліки ворога:
— Вони проявилися у 2018 році під час атаки на наші катери, коли противник 12 годин ухвалював рішення. І нині ми зрозуміли, що час реагування, схематичність, повторюваність способів виконання завдань, які вони використовували, говорить про те, що противник хоч і розумний, але його особовий склад на своєму рівні часто не проявляє ініціативи. А наша одна з ключових традиційно українських переваг полягає у тому, що ми поважаємо себе, цінуємо своє життя і вміємо ухвалювати рішення.
Співрозмовник додає, що на згаданому курсі L-2 основною метою є навчити офіцера постійно думати і розвиватися.
Фото Дмитра Юрченка
