Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка (ВІКНУ) — це сучасний військовий навчальний заклад, який готує фахівців з повною…
3 лютого Федеральний уряд Німеччини оголосив, що передасть Збройним Силам України додаткові 88 одиниць бронетехніки, а саме — основні бойові танки Leopard 1 на додачу до раніше анонсованої роти Leopard 2. Пізніше німецький концерн FFG додав до цієї цифри ще 99 одиниць. До ініціативи також долучились уряди Данії та Нідерландів — у спільній заяві всі три країни пообіцяли надати як танки, так і необхідні запчастини та боєприпаси до них.
То що це за танк і як ми зможемо його застосовувати? Давайте розбиратись.
Leopard 1, який до розробки Leopard 2 називався просто Kampfpanzer Leopard, розроблявся спільними зусиллями Німеччини та Франції, а пізніше й Італії, починаючи з 1956 року. Призначення нової бойової машини — замінити застарілі американські танки першого покоління Patton. Основний задум конструкторів при проєктуванні «Леопарда» — швидкість понад бронювання. В ті часи вважалося, що захистити танк від кумулятивного фугасного боєприпасу практично неможливо, або непрактично, тому за проєктом танк мав важити не більше ніж 30 тонн та мати потужність двигуна принаймні 30 кінських сил на кожну тонну, що зробило б танк мобільним, з високою прохідністю, здатним вести бойові дії на будь-якій місцевості. Броньовий захист танка мав надійно захищати лише від 20-міліметрових гармат — необхідна жертва заради спритності.
З плином часу танк трошки піднабрав у вазі — у 1963 році, коли почалось серійне виробництво, він важив 40 тонн та коштував 250 тисяч доларів США. За весь час було вироблено 6565 одиниць, які постачалися багатьом країнам блоку НАТО — як європейським, так і заокеанським.
Протягом життєвого циклу цієї машини з’явилося п’ять основних модифікацій, від А1 до А5. У першій модифікації було встановлено досконалу систему гіроскопічної стабілізації гармати, яка дозволяла ефективно стріляти на ходу, додаткові протикульові екрани та термокожух для гармати, а також у деяких моделях додатковий захист для башти. У другій модифікації башту було замінено на більш важку, додано прилад нічного бачення та оновлену радіостанцію. Третя модифікація отримала композитну броню — полімерний прошарок між сталевими пластинами у вчергове оновленій башті, та нову маску гармати, що збільшило ефективність броні у півтора раза та зробило салон просторішим. У четвертій модифікації на танк встановили електронну систему контролю вогню та новий приціл, а у п’ятій вчергове змінили конструкцію башти, оновили бортову електроніку та озброєння. З часом остання модифікація стала таким собі «стандартом» — багато країн-операторів модернізували свої запаси «Леопардів» схожим чином. Саме такі танки пообіцяли нам країни-союзники.
На базі танка «Леопард 1» було також виготовлено ряд машин іншого призначення — бойових, інженерних, понтонних тощо. Деякі з таких машин вже є у нашому арсеналі, зокрема БРЕМ Bergepanzer 2 та Gepard. Це є великим плюсом для нас, адже запчастини до ходової частини у цих машин взаємозамінні.
Давайте ближче розглянемо модифікацію Leopard 1A5.
Екіпаж: 4 людини
Маса: 42.2 тонни
Габарити: 9.54 м/3.37 м/2.39 м
Броня: від 10 до 70 мм з можливістю встановлення додаткових полікарбонатних екранів
Двигун: дизельний 830 к.с., 37.4 літра
Максимальна швидкість: 65 км/год
Запас ходу: до 600 кілометрів
Озброєння: 105-мм гармата з 55 снарядами; 2 кулемети 7.62 мм
Маса: 42.2 тонни
Габарити: 9.54 м/3.37 м/2.39 м
Броня: від 10 до 70 мм з можливістю встановлення додаткових полікарбонатних екранів
Двигун: дизельний 830 к.с., 37.4 літра
Максимальна швидкість: 65 км/год
Запас ходу: до 600 кілометрів
Озброєння: 105-мм гармата з 55 снарядами; 2 кулемети 7.62 мм
Броня «Леопарда» за 40 років майже не змінювалась і залишається відносно тонкою. Але це не той танк, який варто використовувати для фронтового прориву, адже для цього існують Leopard 2. Найбільш ефективним використанням танка з таким захистом буде підтримка піхоти та знищення живої сили ворога, якої у рашистів залишається ще багато. Окрім того, цей танк може впевнено протистояти російським ББМ та застарілим танкам Т-62, які окупанти через втрати почали розконсервовувати ще з осені.
Однією з головних переваг цього танка є відносно висока питома потужність та хороша прохідність. На відміну від американських «Абрамсів», «Леопард» має дизельний двигун, і зберігає високу мобільність за меншу ціну палива (392 л проти 159 л на 100 кілометрів відповідно), що також полегшить логістику.
У башту «Леопарда» вбудовано нарізну англійську гармату Royal Ordnance L7A3, яка є одним із варіантів серії гармат L7. Це — майже така сама гармата, яку встановлено на передані нам раніше словенські M-55S. Найбільшою проблемою цієї гармати є снаряди — наразі знайти достатню кількість може виявитись неабияким завданням, адже разом із переходом на більш сучасні танки з новішими гарматами більшого калібру виробництво 105-міліметрових снарядів зупинилося. Але зараз цю проблему вже було вирішено. Гармата може використовувати оперені бронебійні підкаліберні боєприпаси, які зазвичай мають бронепробиття близько 500 міліметрів — цього достатньо, щоб знищувати будь-які російські танки, які були помічені в Україні.
І найголовніше, що є в цих танках — це оптика та системи наведення. Навіть один такий танк може значно посилити роту піхоти як під час оборони, так і у наступі.
Зараз танки сімейства «Леопард 1» перебувають на озброєнні 15 країн, але невдовзі до них приєднається ще одна країна, а у послужний список — ще одна війна, в якій, сподіваємося, цей танк зарекомендує себе як надійна машина. А рашистам радимо готуватись, адже ця весна буде запальною.
Фото Wikimedia Commons та АрміяInform
