Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
Мешканка міста Куп’янськ Лариса Миколаївна разом із чоловіком і дочкою близько п’яти місяців перебувала під російською окупацією. У перші дні широкомасштабного вторгнення через дефіцит пального і небезпеку зіткнутися з російськими військами їм не вдалось виїхати. Люди не знали, якою дорогою безпечно їхати, а вже 27 лютого загарбники дійшли до їхнього міста.
Протести, придушення мітингів, обшуки, «зачистки», незаконне утримання в підвалах, — ці події добре запам’ятала жінка з перших днів окупації.
Вона та її чоловік — військові пенсіонери: раніше працювали у державній прикордонній службі України. Окупанти перевіряли людей й зачиняли в підвалах.
— Страх, знаєте, який був? Не на камеру сказано. Ми живемо в будинку прикордонників… Будинок так і називається — прикордонників. Ми під чистку не попали, були в селі… Напевно, доля.
Їм було небезпечно залишатися в місті. Лариса із сім’єю шукала шляхи виїзду із захопленої території.
Евакуюватись було небезпечно навіть через постійні обстріли. Лише з другої спроби вдалося вивезти доньку. Вони подолали одинадцять блокпостів на яких зіштовхнулись не лише із зверхнім ставленням окупантів, але і з постійними погрозами. Лариса пригадує страх, який виник, коли один з російських військових у балаклаві дістав два пістолети і почав кричати: «Ви здєсь всє нацикі!»
Та вирватися все ж пощастило. Жінка та її дочка доїхали до Печенізької дамби і пішки пройшли по мосту до місця, де їх чекали українські волонтери. Переконавшись, що дочка у безпеці Лариса повернулася до Куп’янська.
Вона не хотіла покидати чоловіка, якому було заборонено виїжджати із захопленого росіянами Куп’янська у напрямку України. То ж вони знайшли інший спосіб покинути місто, щоправда через територію росії. Разом виїхали до міжнародного пропускного пункту Бурачки, звідти поїхали в Латвію, і через Польщу повернулися до рідної України.
Докладніше про ставлення російських військових до українців та деталі виїзду з окупації — в інтерв’ю з Ларисою.
Соломія Резнік,
Дар’я Москалець,
Олександр Бритвич
55-річний Іван із позивним «Вано» родом із Лебединського району на Сумщині, а до війська він долучився 3 червня 2024 року.
41-річний Максим із позивним «Шайтан» служить навідником реактивної системи залпового вогню БМ-21 «Град» у 5-й окремій важкій механізованій бригаді.
ДБР за сприяння керівництва Нацгвардії затримали військовослужбовця, який налагодив незаконний продаж мінометних мін.
Інспектор прикордонної служби, фахівець зв’язку
від 22000 до 51000 грн
Одеса
Державна прикордонна служба України
Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…