— Розкажіть, будь ласка, про те, як змінювалися засоби РЕБ/РЕР протягом періоду широкомасштабного вторгнення? — На початок широкомасштабки весь аналоговий РЕБ — це був білий шум. Було…
Свого часу ми писали про «нову течію» в російському медійному просторі у вигляді нібито незалежної соціальної групи, відомої як «військові блогери» або «воєнкори». Насправді виявилося, що вони є лише одним із численних проєктів російської пропаганди в інтересах інформаційного забезпечення агресії проти України. Їхня поява стала вимушеним рішенням. Адже в умовах падіння довіри росіян до влади та поширення серед населення альтернативних каналів отримання інформації, попри цензуру та інші обмеження «роскомнадзору», було вкрай необхідно імітувати канал «альтернативної» та «правдивої» інформації з районів бойових дій.
В умовах російського «інформаційного вакууму» цей проєкт отримав поширення. Внаслідок низької інформаційної грамотності та нехтуванням інформаційною гігієною пересічний росіянин хапався як за соломинку за будь-який інформаційний потік від «воєнкорів», який хоч трохи зовні відрізнявся від «класики» російської пропаганди.
Для збереження видимості об’єктивного інформування «воєнкорам» навіть штучно дозволили оприлюднювати певну критику, зокрема й щодо дій військового керівництва. Звісно, що це не поширювалося на низку персон на кшталт володимира путіна.
Як з будь-яким іншим сурогатом, рано чи пізно якість інформаційного «продукту» від «воєнкорів» приховувати стало набагато важче. Зі швидкими перемогами російської армії на фронтах війни не склалося, а незавидний стан армії та кількість втрат уже не змогла приховати жодна цензура.
Здавалося, настав час згортати проєкт. Але на цей час «воєнкори» набули певної суб’єктності, відчули смак «дозованої свободи» та повірили в свою «незалежність».
Водночас вони, подекуди відвідуючи район так званої спеціальної військової операції, занадто «захопилися» висвітленням участі пвк «вагнер» у бойових діях. Відповідно склався інформаційний дисбаланс, коли на тлі просування іміджу «вагнера» робилися акценти на відмінності або успішності цієї пвк порівняно з підрозділами російської армії та особливо їхнього керівництва.
Наслідком стала конфліктна ситуація всередині російських еліт, причетних до ведення війни проти України. Через гостру критику та підрив авторитету російське військове командування вирішило обмежити висвітлення подій з боку «воєнкорів», обґрунтовуючи це необхідністю поновити певний контроль над внутрішнім російським інформаційним простором у контексті підготовки до наступальний дій. Якщо попередні спроби з їхнього боку відновити військову цензуру виявилися невдалими, то наразі вони прикриваються необхідністю забезпечити «безпеку операцій», маючи на меті обмежити «творчість» спільноти критично налаштованих «воєнкорів».
Таке бажання дуже співпадає за часом з новою хвилею критики «воєнкорів» на адресу начальника генштабу зс рф генерала валерія герасимова. Його перші кроки на посаді керівника операції проти України стосувалися між іншим питань необхідності дотримання форми одягу та охайних стрижок російськими військовослужбовцями, покращення дисципліни. Відповідно «воєнкори» на тлі реальних проблем російських військових щодо забезпечення стали відверто насміхатися за наведені спроби «покращити» дисципліну в армії.
Як пише з цього приводу британська розвідка у своєму Twitter, відколи герасимов прийняв командування, мали місце намагання заборонити нестатутну польову форму, поїздки на цивільних автомобілях, використання мобільних телефонів і нестандартні стрижки. Такі ідеї військові зустріли скептично, особливо спроби покращити стандарти гоління солдатів. Водночас «воєнкори» активно поширювали альтернативну точку зору, наприклад керівника пвк «вагнер» євгена пригожина, який заявив, що «війна — час активних та сміливих, а не голених».
У людей, які розуміють реалії сучасного інформаційного простору, наведені ідеї цензури викликають щонайменше подив або посмішку. Зусилля міністерства оборони рф щодо обмежень доступу до інформації або можливостей відвідувати військові частини не зупинять всю критику з боку «мілблогерів» у соціальних мережах та інших каналах комунікації, які важко тримати під контролем влади.
На думку експертів ISW в одному зі звітів: «Тактика мо рф щодо придушення інформації з фронту створить вакуум в інформаційному просторі, який заповнять пов’язані з „вагнером“ „військові блогери“, що мають водночас неприязнь до мо рф. Використання росією нетрадиційних військових формувань також підірве ефективність регулювання».
Тому наразі російське командування намагається обмежити висвітлення фронтових подій військовими «блогерами», регулюючи, а фактично обмежуючи їхній доступ до району операції. Як пише один із путінських пропагандистів олександр коц, російські військові нарешті «згадали» навіть про стандарти роботи ЗМІ в районах конфлікту, вимагаючи від «воєнкорів» одягати традиційні яскраво-сині жилети представників преси, щоб ідентифікувати себе як журналістів у зоні бойових дій.
Відповідно власне «воєнкори» у своїх колах таку ідею розкритикували. Вони вважають (мабуть, небезпідставно), що такий крок спрощує їхній контроль з боку російського командування та одночасно «допоможе ЗСУ в ліквідації пропагандистів».
Поки у відкритих джерелах відсутня інформація щодо планів вищого російського керівництва у відношенні майбутнього «воєнкорів». Де-факто цей проєкт частково вже вийшов з під контролю влади і навряд чи захоче припиняти своє існування добровільно. Отже, попереду нас очікують цікаві події російського медіапростору.
