Назви цих елітних підрозділів мало що скажуть широкому загалу, і мало хто впізнає серед перехожих грізних бійців ЗСУ. Отже, хто ці люди, і як потрапити…
Швидкий, маневровий та вкрай небезпечний — все це про найпоширеніший у світі військовий літак — американський багатоцільовий винищувач F-16 Fighting Falcon.
Довідково. Прізвисько Fighting Falcon (англ. «Бойовий сокіл») F-16 отримав 21 липня 1980 року на честь емблеми Військово-повітряної академії США під час церемонії на авіабазі Хілл у штаті Юта, коли там розмістили перший підрозділ, на той час новітніх F-16. Утім, посеред пілотів F-16 існує й інше неофіційне ім’я цього літака: Viper (англ. «Гадюка») — через деяку зовнішню схожість F-16 зі змією.
Якщо згадувати історію створення F-16, варто повернутися в 1971 рік. Тоді, незважаючи на існування його ефективного «старшого брата» F-15 Eagle (англ. «Сокіл»), командування повітряних сил США дійшло висновку, що через високу вартість Eagle вони не зможуть закупити їх у кількості, яка б забезпечила реальні бойові потреби наддержави. Тому ідею створення легкого винищувача, який доповнив би парк набагато важчих та дорожчих F-15, почали втілювати у життя.
Програма Lightweight Fighter (LWF)
Відповіддю на запит командування повітряних сил США стала створена у тому ж 1971 році програма серійного виробництва більш легкого винищувача — Lightweight Fighter Program (LWF), яку ініціювала науково-дослідницька комісія на чолі з полковником Джоном Річардом Бойдом. Метою програми був дешевий літак з ідеальною маневреністю, підвищеною надійністю та максимальним корисним навантаженням за власної ваги вдвічі меншою (на 9200 кілограмів), ніж у F-15 Eagle.
На цей запит відгукнулося одразу п’ять компаній: Boeing, Lockheed, General Dynamics (яку в 1993 році придбала корпорація Lockheed), Northrop, Vought. Проте в підсумку гранти на створення власних прототипів отримали лише дві компанії — General Dynamics (прототип з індексом YF-16) та Northrop (YF-17).
На фінальній стадії вибору виробника у 1974 році в рамках льотних випробувань дітище General Dynamics значно перевершило за спроможностями свого візаві з Northrop Grumman Corporation.
У ході випробувань два YF-16 досягли швидкості понад 2,0 Мах (близько 2450 км/год), висоти польоту понад 18 200 м та витримали перевантаження у 9g під час маневрів. І хоча YF-17 не сильно відставав від нього за своїми показниками, перевагу віддали «бойовому соколу» — завдяки трохи кращій маневреності в ближньому бою, більш позитивним відгукам від пілотів, а також більш економічному двигуну Pratt & Whitney F100. Уже в січні 1975-го YF-16 офіційно виграв тендер та був прийнятий на озброєння ПС.
Домінування F-16 на світовому ринку експорту озброєння
Далі події розвивалися «як по нотах»: до початку 1980-х було випущено понад 650 літаків, які невдовзі оцінили й в інших країнах. Серед перших їх імпортерів стали Бельгія, Нідерланди, Норвегія та Данія. Усього ж за понад 40 років випущено більше як 4500 таких літаків, і «Бойовий сокіл» став одним з основних тактичних винищувачів повітряних сил у понад 25 державах світу.
Та чи втратив F-16 свою актуальність і місце на ринку винищувачів, враховуючи його «поважний вік»? Про це в коментарі АрміяInform розповів військовий експерт, директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Сергій Згурець.
«F-16 навіть через 40 років надзвичайно актуальний винищувач, він точно буде ще експлуатуватися значний час з огляду на кількість машин у строю, новий завод Lockheed Martin, побудований для його виробництва, а також 10-річний контракт на нові літаки за програмою Foreign Military Sale. Компанія Lockheed Martin постійно працює над покращенням та модернізацією F-16, а сучасний F-16 Block 70/72 є одним з найдосконаліших винищувачів 4-го покоління, коли-небудь створених у світі», — вважає Сергій Згурець.
Також експерт нагадав, що більшість сусідів України вже експлуатують чи будуть експлуатувати F-16: «Польща та Туреччина — вже, Словаччина та Болгарія — у найближчі роки. А загальна кількість операторів F-16 — близько трьох десятків країн», — каже він.
Сучасні модифікації F-16 — це повноцінні багатоцільові винищувачі 4-го покоління, які мають чудову авіоніку та аеродинамічні якості, що забезпечує йому бездоганні тактико-технічні характеристики.
Будова винищувача
Компонування F-16, як для винищувача 4-го покоління, доволі класичне. Інтегральне середньо-розташоване крило, з плавним переходом у фюзеляж дозволяє зменшити вагу літака, та збільшити внутрішній об’єм для додаткового пального та технічного обладнання, а також допомагає нарощувати підіймальну силу при маневруванні.
Саме підвищена маневрованість й була головною метою програми LWF, тому F-16 отримав круту механізацію крила. Автоматичні носки в передній кромці та класичні флаперони (елерони-закрилки) робили крило F-16 конструкторські навіть важчим за крило F-15, але це лише підвищило його спроможності. Винищувач також отримав один вертикальний стабілізатор, його кіль є над двигуном і має у своїй основі додатковий обтічник з обладнанням всередині.
Маса літака без додаткового навантаження складає 9,2 тис. кг, максимальна злітна вага — 19,2 тис. кг. Машина має в довжину близько 15 метрів, у висоту — 5 метрів, а розмах крил становить майже 9,5 метрів. Основний запас палива, достатній для польоту на понад 3700 км, розміщується в крилах та двох фюзеляжних паливних баках. Також у F-16 є можливість розмістити додатковий запас палива в підвісних баках чи здійснювати дозаправлення в польоті.
Кабіна F-16 — це монолітний купол, який у поєднані з ліхтарем краплеподібної форми забезпечує пілоту вільний огляд на 360 градусів. Вона оснащена системою кондиціонування, а також катапультовим кріслом фірми ACES II.
Головною як бойовою, так і експлуатаційною перевагою «Бойового сокола» є його силова установка. Спочатку F-16 був оснащений одним, трохи модифікованим, турбодвигуном від F-15 — Pratt & Whitney F100-PW-200. Це доволі потужний двигун з тягою в 11 340 кг/с. За середньої злітної ваги F-16 у 10 тонн двигун забезпечує показник тягооснащеності близько 1,13 і дозволяє машині розвинути швидкість до 2,0 Мах (2450 км/год.).
Довідково. Тягооснащеність (у перекладі з англ. thrust-to-weight ratio, або T/W) — відношення тяги силової установки літального апарата до його ваги. Це один з найважливіших параметрів, що визначають льотно-технічні характеристики літальних апаратів.
Для порівняння, у F-14 Tomcat тягооснащеність дорівнює приблизно 0,58 одиниці, F-15 Eagle — 0,71, МіГ-31 — 0,75, МіГ-29 — 1. І хоча однодвигунна схема стала здебільшого запорукою успіху F-16, двигун Pratt & Whitney F100-PW-200 мав певні серйозні проблеми, тому пізніше його замінили на General Electric F110.
«Бойовий сокіл» озброєний до зубів
У F-16 відсутні проблеми з бойовим арсеналом, він може нести 7,7 тонни різного озброєння на 11 підвісах (дві протиповітряні ракети на кінцівках крила, шість пілонів під напівкрилами та три під фюзеляжем). Він уніфікований для використання всіх підвісних видів озброєнь виробництва країн НАТО. Крім цього, «Бойовий сокіл» озброєний вбудованою 20-мм авіаційною гарматою М61-А-1 Vulcan з боєкомплектом у 511 снарядів.
Неповний список озброєння F-16:
- Ракети повітря-повітря — AIM-7 Sparrow/Skyflash, AIM-9 Sidewinder, AIM-120 AMRAAM, AIM-132 ASRAAM, Magic II, MICA, Python 3
- Ракети повітря-поверхня — AGM-45 Shrike, AGM-65 Maverick, AGM-84 Harpoon, AGM-88 HARM, AGM-119 Penguin, Wasp, AS.30L
- Бомби — B43, GBU-10/12/24 Paveway з лазерним наведенням, GBU-15, Mk 82/83/84 GP, BLU-109, Mk 20 Rockeye, BLU-107 Durandal, CBU-52/58/71/87/ 89/97 кластер, BL-755, Mk 36 Destructor
F-16 завжди крокує в ногу із сучасністю
Сьогодні «начинка» F-16 — одна з найдосконаліших у світі серед винищувачів 4-го покоління.
Просунуте програмне забезпечення РЛС, система обміну даними, кольорові дисплеї та системи прицілювання встановлені на шоломі льотчика. Літак має багатофункціональний бортовий радар AN/APG-83 із дальністю виявлення цілей до 370 км, а також можливістю відстежувати 20 повітряних чи наземних цілей одночасно. Також є обчислювач аеродинамічних параметрів, інерціальна система наведення SKN-2400, датчики зусиль на ручці управління, радіолокаційний електрооптичний індикатор та інші прилади, що полегшують роботу пілота.
За понад 40 років існування F-16 часто модифікували, покращуючи його тактико-технічні показники. Модифікації відрізняються за поколіннями: A, B, C, V (найсучасніше покоління), які додатково поділялися на «блоки» — групи з однаковими змінами бортового обладнання, двигунів та авіоніки. Для прикладу, найсучасніший «Бойовий сокіл» має назву F-16 Block 70/72.
Щодо бойового застосування, то F-16 здатний виконувати як самостійні, так і спільні завдання з іншими видами авіації. З легких винищувачів ці літаки виросли в потужні багатоцільові комплекси, що цілком доведено під час операції «Буря в пустелі» і регіональних війнах на Близькому Сході.
Уперше в бойових умовах винищувач використовувався 7 червня 1981 року в ході нальоту восьми F-16 ізраїльських повітряних сил на іракський ядерний комплекс Осірак біля Багдада. Уже в жовтні 1985-го аналогічний удар по передмістю Туніса завдали шість ізраїльських F-16.
Активно F-16 застосовувалися в бойових діях під час війни в Афганістані у 1980-х, у конфлікті в Перській затоці 1990-х років, а також у низці інших конфліктів та бойових операцій кінця XX — початку XXI століття. За час бойового застосування «Сокіл» зарекомендував себе дуже позитивно, зокрема завдяки F-16 було одержано близько 50 перемог у повітряних дуелях з іншими передовими винищувачами світу, що вказувало на його домінування над противником.
