Якщо раніше росіяни покірно терпіли всі негаразди, пов’язані з розв’язаною ними ж війною проти України, та будь-які знущання з боку…
Уже майже 20 років на дослідницькій біостанції Каразінського університету в с. Гайдари існує традиція на початку лютого будити із зимової сплячки загального улюбленця бабака Тимка, аби той зробив віщування щодо настання весни.
День бабака щорічно відзначається 2 лютого. Це свято особливо популярне в США й Канаді, але й українці не залишаються осторонь.
Використовуючи нагоду, в такий спосіб засновники заходу намагаються привернути увагу спільноти до проблеми біорізноманіття та збереження українського степу.
— Бабак степовий, або байбак чи степовий сурок, — вид гризунів роду бабаків родини вивіркових — у 2021 році віднесений до зникаючих видів та внесений до Червоної книги України: в Харківській області, за різними підрахунками, залишилося лише від 5 тисяч до 18 тисяч бабаків. У зв’язку з тим, що існування тварини пов’язане з цілинами й перелогами, збереження його як виду треба здійснювати в заповідниках і припинити браконьєрське винищення, провадити інформаційну роботу серед мисливців, — наголосила ректорка Каразінського університету Тетяна Кагановська.
Але з моменту повномасштабного вторгнення росіян на територію України з’явилася й проблема свідомого екоциду, який спричинили терористи, оскільки в українській частині басейну Сіверського Донця агресія рф призвела до спуску водосховищ і зміни гідрологічного режиму, степових і лісових пожеж, порушення структури та забруднення ґрунтів, мінування тощо. Через це постраждали цінні біоценози, збереження яких входить до міжнародних зобов’язань України. Крім того, активні бойові дії, зокрема на території Дворічанського національного природного парку, де живе колонія бабаків, мали руйнівний вплив на довкілля з довготривалими наслідками різного ступеня важкості.
До речі, і університетський Тимко, як і всі українці, цього року постраждав від російської агресії — постійне місце проживання пухнастого віщуна й решти університетських бабаків розташоване в селищі Нестерівка, що було під тимчасовою окупацією сім місяців.
Співробітники біологічного факультету Володимир Ронкін та Галина Савченко, які дбають про тварин, не покинули улюбленців у скрутну хвилину. З ризиком для життя вони вишукували їм їжу, улюблений хліб і печиво, зберігаючи родину бабаків у неймовірно важких умовах — без електрики, світла, питної води зі свердловини та без телефонного зв’язку.
11 вересня 2022 року Силами безпеки та оборони Нестерівку було звільнено від російських окупантів. Життя пухнастого синоптика та його родичів почало повертатися у більш звичне русло — поступово тут відновилося електропостачання, зв’язок, почали підвозити продовольство. В деяких тваринних родинах, що живуть на стаціонарі університету та в природному середовищі на степовій ділянці поруч, з’явилося потомство.
Проте з початком зимової сплячки з’явилися нові проблеми — доглядач Тимка Володимир Ронкін розповів, що тваринка погано спить через стрес та постійні ворожі обстріли, які тривають у прикордонні Харківщини.
— Через те, що він не спить, сильно схуд. А це означає, що в нього температура зараз занадто висока, щоб він зберіг жирові запаси на необхідному рівні. Це ненормально, це може вплинути на його здоров’я, але зрозуміло буде ближче до літа, — розповідає співробітник дослідницької біостанції Каразінського університету.
До речі, Тимко навіщував, що весна прийде до України вже за 6 тижнів. А там і до перемоги трохи почекати… Взагалі-то, пухнастий синоптик сміливо дивиться в майбутнє та проявляє приклад тієї мужності та стійкості, яку сьогодні демонструє кожен громадянин нашої держави.
Фото автора
