Чотири роки він перебував у російському полоні, 5 червня 2026 року його звільнили в рамках чергового обміну полоненими. Наприкінці липня…
Проти всього генералітету росармії спробував виступити керівник пвк «вагнер» пригожин. У своєму інтерв’ю російським медіа він у різкій формі прокоментував останній «наказ» так званого мо рф про необхідність окупантам на фронті голити бороди, бути охайними, не користуватися власним транспортом та телефонами.
Так, після вже звичайної критики кадрових військових пригожин закликав «карати тюремним терміном до 50 років за гламуризацію армії». Потім він порівняв усю росармію зі своїм пвк та повідомив, що буцімто «зеки воюють краще, ніж якісь там гвардійські частини».
Трошки заспокоївшись та зрозумівши, що, можливо, наговорив зайвого, він зазначив, що «ті росіяни, що були в Соледарі, знають, що сталінград відпочиває…».
Цікаво, що давнього друга путіна зовсім не зупинило те, що своїми словами він порушує статтю так званого кримінального кодексу рф 280 «Публічні дії, спрямовані на дискредитацію використання зс рф у цілях щодо захисту інтересів рф та її громадян». За цієї «нормою закону» на московії вже порушено кримінальні справи проти понад 40 публічних осіб, чим дуже полюбляє хизуватися генеральна прокуратура країни-агресорки.
До того ж авторитетні історики вважають сталінградську битву однією із найжорстокіших військових операцій під час Другої світової війни. Адже тоді за самими скромними цифрами, оприлюдненими мо срср, загинуло чи зазнали поранень близько 1,1 млн радянських солдатів. При цьому втрати гітлерівських військ були врази меншими. Тож пряме порівняння пригожиним протистояння під Бахмутом із сталінградом виступає зовсім не на користь кремлю.
Мабуть, цей напад на кадрових військових керівником пвк «вагнер» варто розцінювати як демонстрацію власної «сили» перед генералітетом росармії. Мовляв, його зеки добре воюють, і тому «татуйована команда» крутіше за старих дідів-орденоносців з мо рф.
У будь-якому разі у кремлі стали активно шукати цапа-відбувайла за всі воєнні поразки. Тому головну провину на війні, як футбольного м’яча, й перекидають між собою.
