Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Відомий український ведучий, актор «Дизель шоу» Дмитро Танкович в ексклюзивному інтерв’ю для АрміяInform розповів про перші дні війни, благодійні концерти та нові проєкти.
«Жодна нормальна людина не може повірити, що у ХХІ столітті одна країна може напасти на іншу»
— Дмитре, розкажіть, будь ласка, яким ви запам’ятали ранок 24 лютого?
— У нас 23 лютого був великий концерт «Дизель шоу», який закінчився після дванадцятої години ночі, додому повернувся лише о третій ранку. О п’ятій годині дружина розбудила мене зі словами: «Все, почалося… Війна». Я не міг зрозуміти, чому, нащо, для чого це все відбувається. На мою думку, взагалі жодна нормальна людина не може повірити, що у ХХІ столітті одна країна може напасти на іншу. Ми живемо поруч із гостомельським аеродромом, тому багато чого бачили й чули в ті дні. Зібравши речі, я вивіз дружину та донечку до Польщі.
«О п’ятій годині дружина розбудила мене зі словами: «Все, почалося… Війна»
— З перших днів широкомасштабного вторгнення ви намагалися достукатися до росіян та білорусів, пояснюючи, що відбувається в Україні. Як ваші знайомі реагували на це?
— З росії лише одна людина написала мені слова підтримки. Навіть ті хлопці та дівчата з команд КВК, які приїжджали до Києва, Одеси та Криму, — змінилися. Вони говорили якусь маячню про те, що нас прийшли рятувати тощо. Тоді я зрозумів, що немає жодного сенсу їм пояснювати й перестав спілкуватися з ними взагалі.
«З росії лише одна людина написала мені слова підтримки»
А ось від знайомих білорусів я почув багато слів підтримки. Це, до речі, ті хлопці й дівчата, які намагалися у 2020 році провести революцію в країні. Донині я відчуваю підтримку від своєї родини та друзів. Гадаю, білоруси інакше сприймають цю ситуацію в Україні.
— У вас дуже гарна українська мова. Як ви перейшли?
— Ви знаєте, це теж, про мене, дуже цікава історія (сміється. — Авт.). На початку широкомасштабного вторгнення мене запросили на телеканал «Київ». І там, звичайно, потрібно було працювати в кадрі українською мовою ще й у прямому ефірі. Досвіду в мене не було, але за два тижні я почав щебетати солов’їною.
Ніяких курсів і викладачів у мене не було. Просто білоруська та українська мови дуже схожі. Я думаю, кожен білорус буде розуміти українця, а українець — білоруса. З росіянами складніше, вони не розуміють ні ту, ні іншу мову. Гадаю, це невелика проблема вивчити українську.
«Я думаю, кожен білорус буде розуміти українця, а українець — білоруса. З росіянами складніше, вони не розуміють ні ту, ні іншу мову. Гадаю, це невелика проблема вивчити українську».
Про справжніх білорусів, які зараз допомагають Україні
— Ви знаєте, яка зараз ситуація в Білорусі з державною мовою?
— Там набагато більше російськомовних, ніж в Україні, й цьому є пояснення. Режим лукашенка робив усе, щоб знищити білоруську культуру й мову. Коли я був у Варшаві з концертами, зустрів там білоруських стендаперів, які виїхали до Польщі. Вони на концертах виступають, що цікаво, білоруською мовою. Чесно, я не пам’ятаю, коли таке було взагалі можливим. І це дуже круто.
Режим лукашенка нищить білоруську культуру, тоді як у Варшаві білоруські стендапери на концертах виступають рідною мовою
— На YouTube каналі NEXTA ви ведете програму «А я сейчас вам покажу». Розкажіть, як ви туди потрапили?
— А це така дуже цікава історія. Я постійно моніторив новини в телеграм-каналах, намагався розібратися в ситуації, яка відбувається в Україні. Так я натрапив на NEXTA й побачив, що вони шукають ведучих, редакторів, сценаристів. Я надіслав резюме й вони запропонували зробити інформаційний проєкт, який ви зараз можете бачити на YouTube. Ми продовжуємо працювати й скоро ще декілька проєктів запустимо.
— Ви організовуєте багато благодійних концертів на допомогу ЗСУ не лише в Україні, а й у Європі. Як вас сприймають?
— Ми багато дали концертів в Європі під назвою «Доброго вечора, ми з України». Серед артистів були як українці, так і білоруси. Спочатку я дійсно хвилювався, тому що ми не знали, яким буде ставлення. Там з Білорусі йдуть російські війська, а тут білоруси беруть участь у благодійному концерті, але ж… Ви знаєте, я думаю, що нормальні люди все-таки відрізняють режим лукашенка від білорусів, які дійсно хочуть допомогти Україні. Я хочу в це вірити.
«Нормальні люди все-таки відрізняють режим лукашенка від білорусів, які дійсно хочуть допомогти Україні. Я хочу в це вірити»
— В Україні боронить мир білоруський полк імені Кастуся Калиновського. Чи спілкуєтеся ви з бійцями цього підрозділу?
— Так, ми спілкуємося й навіть зустрічалися. До речі, в Хмельницькому в мене була благодійна вистава, яку я вперше вів українською мовою. Всі зібрані кошти ми відправили полку Кастуся Калиновського. І ми будемо ще більше допомагати. Вони круті, ще й спілкуються білоруською. Мені дуже приємно від цього. За них можна сказати: «Ось це справжні білоруси, які зараз допомагають Україні».
-
- Дмитро Танкович з бійцями полку Кастуся Калиновського
— Чи вірите ви в перемогу демократичної Білорусі?
— Коли ми говоримо про опозиційні сили Білорусі, то в усіх є лише одна ціль — знищити режим лукашенка. Але ніхто зараз не думає про те, що треба зробити та якою має бути майбутнє Білорусі. І це важливо. Я дуже сподіваюсь, що ми зробимо проєкт під назвою «Білорусь 2.0». Щоб зрозуміти, якою має бути ця країна після розпаду режиму лукашенка. Але я вірю в те, що Білорусь буде класною країною, однак для цього треба буде попрацювати.
«Я вірю, що в мене, як і в усіх українців, буде ще один щасливий день — Перемога»
— Розкажіть, чи важко жартувати під час війни?
— Спочатку було дуже складно, але ми всі розуміли, що гумор потрібен. Найважче було 5 квітня у Вроцлаві, особливо дівчатам із нашої команди. Тоді весь світ побачив кадри зі звільнених Бучі, Ірпеня, Гостомеля. Я досі пам’ятаю сльози та страшенний біль… Проте ми вийшли на сцену.
«Весь світ побачив кадри зі звільнених Бучі, Ірпеня, Гостомеля. Я досі пам’ятаю сльози та страшенний біль… Проте ми вийшли на сцену»
— У ваших шоу та програмах багато жартів про лукашенка й путіна. Чи прилітали вам погрози?
— Коли ми тільки почали працювати на NEXTA й робити номери на «Дизель шоу», в коментарях з’явилося чимало погроз з усієї росії. Я на це вже не звертаю уваги. Здебільшого це боти, й це для мене немає жодного сенсу.
— Скажіть, будь ласка, найщасливіша мить вашого життя — це про що?
— Це коли народилася донечка! Я сподіваюсь, що будуть ще такі моменти в моєму житті. Я вірю, що в мене, як і в усіх українців, буде ще один щасливий день — Перемога.
— Якою ви бачите нашу перемогу й що ви зробите в цей день?
— Поїду до дружини та донечки. Коли Україна переможе, я буду дивитися у вікно та бачити просто щасливих людей. Думаю, що цього буде для мене достатньо.
Хочу побажати українським військовим, щоб вони повернулися живими та здоровими. Я навіть уявити не можу, що там зараз відбувається. Хочу, щоб вони трималися, допомагали одне одному, вірили, що всі, хто в тилу, зараз теж допомагають. І перемога буде!
Фото — з архіву Дмитра Танковича.
