Про це в коментарі АрміяInform розповів боєць батальйону безпілотних систем 14-ї бригади оперативного призначення імені Івана Богуна «Червона калина» Владислав, який щойно повернувся на службу…
Сили територіальної оборони — окремий рід Збройних Сил України, створений торік напередодні повномасштабної збройної агресії з боку «дружнього» північно-східного сусіда.
Добровольчим формуванням територіальних громад належить чільна роль в організації та виконанні завдань територіальної оборони й вони є складовою Національного спротиву.
Безпосереднє керівництво територіальною обороною здійснює Головнокомандувач ЗСУ через командувача Сил ТрО.
Біографічна довідка.
Олександр Цись. Полковник. Випускник танкового військового училища. За більше ніж три десятки років військової служби пройшов шлях від командира взводу до командира бригади.
У 2004 році в складі 6-ї окремої механізованої бригади брав участь у миротворчій операції в Республіці Ірак.
2014 року взяв участь у формуванні та бойовому злагодженні 2-го батальйону територіальної оборони. Після завершення польових навчань разом із підлеглими вибув на схід до району проведення Антитерористичної операції.
Через чотири роки Олександр Сергійович став біля початків формування на Рівненщині кадру управління 104-ї бригади територіальної оборони. Саме її підрозділи нині перебувають у постійній готовності протистояти ворожій армії на Поліссі вздовж білоруського кордону.
— Пане полковнику, як відбувалося формування Сил територіальної оборони на Рівненщині?
— Наша історія починається з 2018 року, коли було сформовано «кадр» управління бригади територіальної оборони. Саме цей колектив займався злагодженням організаційного ядра, підготовкою територіального резерву, бойовою підготовкою, нарощуванням сил. Тобто робота з вивчення потенційного особового складу велася ще до формування Сил ТрО, й коли росія вдарила ракетами по усій нашій території, ми знали, що саме наші воїни формуватимуть кістяк механізованих, танкових, артилерійських та інших підрозділів Сил оборони.
Рівень підготовки 104-ї бригади завжди був високий. Час вимагав негайного реагування, тож частина хлопців з Рівненщини добровольцями вибула на схід та південь держави до складу бойових бригад.
Зазначу, що від початку формування територіальної оборони ми готували підлеглих до можливого наступу окупаційних військ з півночі країни. Для цього теоретично й практично пройшлися ймовірними шляхами наступу ворога, провели комплексні спеціальні заходи, у тому числі й оперативно-польові поїздки, зосереджували увагу на всьому, що може посприяти активним діям ворога. Якщо стисло: готуємося з вогником зустріти «братів».
читайте також:
— Армійські підрозділи, що дислокувалися на теренах краю, завжди були на провідних місцях у питаннях навченості особового складу, високої боєздатності військ. Яке місце посідала 104-та бригада до повномасштабного вторгнення росії в Україну?
— На час формування бригади та в період підготовки ми найближче були до військ ОК «Захід». У нас була унікальна можливість використовувати потужну навчальну матеріальну базу полігонів для проведення цілого комплексу заходів з бойової підготовки підрозділів та військової частини в цілому.
Зважаючи на високий рівень підготовки та спроможності, на нашій базі відбувалося чимало навчань, зборів, змагань.
Нині здобутий досвід допомагає під час проведення етапів бойового злагодження, виходу в район виконання завдань за призначенням.
Саме в чотирнадцятому році стало зрозуміло, що Кримом та Донбасом все не закінчиться — потрібно було готуватися бити ворога в глибині країни.
Щоб готуватися — треба знати, а щоб знати — треба володіти обстановкою, взаємодіяти на всіх рівнях: від складових сектору безпеки та оборони до органів державної влади й місцевого самоврядування. Ми налагоджували мости тоді, аби зараз було легше. «Хочеш миру — готуйся до війни!» Ми готувалися…
Дуже важливим є особистісний зоровий контакт з оточенням — коли ти знаєш, бачиш, відчуваєш та впевнений у людях. Мова йде і про взаємодію Збройних Сил з рештою сил оборони в області та військової адміністрації, і про постійну роботу з місцевим населенням.
— Яка наразі безпекова ситуація на кордоні Рівненщини вздовж державного кордону?
— На сьогодні ситуація контрольована. На Волинському й Поліському напрямках обстановка залишається сталою. У прикордонних районах з Україною утримуються певні підрозділи противника, проте наступальних угруповань ворога не виявлено.
З протилежного боку кордону тривають двотижневі спільні льотно-тактичні навчання авіаційних підрозділів. «Товариші» відпрацьовують питання ведення повітряної розвідки, спільного патрулювання повітряного простору вздовж кордону з Україною, авіаційної підтримки угруповань військ, висадки тактичного повітряного десанту, доставки вантажів та евакуації поранених тощо.
Ситуація контрольована, проте щодня російські літаки, які з’являються в небі над білоруссю, становлять потенційну небезпеку для громадян України й, зокрема, мешканців Рівненщини. Ми стежимо за ними та фіксуємо кожен їхній маневр.
Ми на своїй землі й будемо боронити її так, як вважатимемо за необхідне.
— Яким повинен бути справжній командир?
— Командир для того, щоб керувати управлінням та підрозділами. Командир має бути вимогливий, справедливий, комунікабельний, той, хто сам розбирається в деталях перед ухваленням рішень, за які доведеться відповідати. Командир має знати все про своїх підлеглих і їхні потреби.
— Хто служить у Рівненській бригаді ТрО?
— Основу становлять місцеві чоловіки й жінки з Рівненщини. Кожен наш підрозділ формувався за територіальним принципом, тож ті, хто став до строю, знають тут кожен камінь. Є у нас воїни з Волині, Житомирщини, Львівщини, Хмельниччини, Закарпаття, Дніпропетровщини та Київщини. Зокрема й чоловіки з Києва, які евакуювали свої родини в більш безпечні регіони України, а згодом повернулися, щоб поповнили лави ЗСУ, це різні категорії — від солдата, сержанта до офіцера.
— У різних професій є свої забобони, як і у військових. Чи є такі у вас?
— Нема. Не залежно від того, танкіст ти, артилерист, десантник чи морпіх — завдання в усіх одне. Нам є за що боротися, бо це наша земля й наші люди. Перемога України обов’язково буде, а прощення росії — ніколи!
— Дякую за спілкування.
Фото автора
