«Хай серед простих вояків буде хоч один міністр», — переказують сучасники його слова перед військовою операцією українського війська проти більшовиків, яка…
З Петром Шимківим я познайомився на початку 2000-х, коли долучився до членства Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка. Тоді він був новообраним головою Тернопільської обласної «Просвіти», а до того майже десять років очолював «Молоду Просвіту» Тернопільщини — найпершу в Україні й найчисельнішу просвітянську «молодіжку». У час, коли мені довелося стати співзасновником Всеукраїнської «Молодої Просвіти» та одним з її очільників, поради Петра Михайловича були дуже цінними. І не тільки тому, що він — один з перших молодих просвітян — був майже вдвічі старшим, а отже, досвідченішим за більшість нашого тодішнього активу. А й через те, що для нас, молодих просвітян, його шлях — від голови «Молодої Просвіти» до голови «Просвіти» дорослої — був взірцевим. Врешті, я також повторив цю «просвітянську» кар’єру в обласній організації Товариства на Київщині, але це тема зовсім іншого нарису.
Сьогодні хочу детальніше розповісти про Петра Михайловича Шимківа — відомого українського фольклориста, краєзнавця й громадського діяча, а від березня минулого року — військовослужбовця Сил територіальної оборони Збройних Сил України. Тим паче, що й нагода для цієї розповіді пречудова — 20 січня Петрові Шимківу виповнюється 60 років.
Народився він на хуторі Хрипки села Покропивна Козівського району Тернопільської області у селянській родині. Назвали його Петром на честь діда. Закінчив місцеву восьмирічку, середню школу в смт Козлів, інженерно-будівельний інститут у місті Красноярську (1985). Перебуваючи на чужині, особливо гостро відчув тугу за Батьківщиною.
Повернувшись після служби в армії до України, працював інженером тресту «Тернопільпромбуд» (1987–1988). У цей час з головою поринув у громадську діяльність — став членом екологічного товариства «Ноосфера» та товариства «Тернове поле», що займалося відродженням українських традицій. На початку 1989-го виступив співзасновником товариства «Вертеп» — вперше пройшлися зі студентами по Тернополю, співали колядки, показували вертепну драму в оселях людей.
Невдовзі після Спітакського землетрусу поїхав до Вірменії, де в 1989–90 рр. працював провідним інженером будівельної організації в м. Кіровакан й очолював у середовищі українців-будівельників товариство «Червона калина», видав три номери газети «Наша думка». Також з однодумцями створили в Вірменії осередок Народного руху України.
Після повернення з Вірменії почалося Велике Відродження всього українського. Петро Шимків вступив до Товариства української мови імені Тараса Шевченка. У 1991 році очолив товариство «Вертеп» (був його головою до 1993-го), що розгорнуло потужну діяльність: відроджувало обряди, організовувало науково-дослідницькі експедиції та різноманітні акції. Наступного року став членом правління обласного об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка та головою «Молодої Просвіти» Тернопільщини.
Відтоді понад 30 років Петро Шимків у когорті просвітян. Від 1996-го — заступник голови облоб’єднання, відповідальний за «Молоду Просвіту», у 2001–2018 та знову з 2021 року — голова Тернопільської обласної «Просвіти». Скільки заходів за цей час проведено, знає хіба підшивка газети «Слово Просвіти», чи не в кожному номері якої було повідомлення з Тернопільщини. Серед найпомітніших — фестини в Тернополі та різних районах області, відкриття пам’ятників, проведення краєзнавчих просвітницьких конференцій, виставок, лекторіїв, видання книжок.
Не випадково, ще 2008 року біографія Петра Шимківа потрапила до третього тому «Тернопільського енциклопедичного словника», а 2015 року він увійшов до рейтингового списку «100 кращих тернополян» під номером 33.
Упродовж трьох десятиліть сумлінна просвітянська діяльність поєднувалася в Петрові Михайловичу з дослідницькою працею фольклориста й краєзнавця. Після повернення з Вірменії заочно навчався, а потім працював на філологічному факультеті Тернопільського педагогічного інституту (тепер — Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка), завідував кабінетом народознавства. З 2002 до 2004 року Петро Шимків очолював Тернопільський осередок Асоціації молодих дослідників фольклору. Ще 1992 року він упорядкував фольклорну збірку «Вже весна воскресла», а 1997 року побачили світ аж три видання його авторства — «Лицарям волі», «Щедрий вечір» і «Молода Просвіта Тернопільщини». Також є автором книг «Літопис товариства Вертеп» (2004), «Повстанські заграви» (2006), «Літопис товариства Вертеп за 30 років» (2019, у співавторстві з дружиною Надією), десятків наукових статей.
2004 року в післямові до моєї книжки «80 років діяльності „Молодої Просвіти“» Петро Шимків писав: «Потрібно пам’ятати основне: „Молода Просвіта“ — це підростаюче покоління товариства „Просвіта“, це його майбутня зміна. Основна місія „Просвіти“ — стояти на сторожі духовності нації, доносити правду про нашу культуру, історію, звичаї та обряди до широких верств населення. Саме за це просвітяни зазнавали утисків і репресій зі сторони поневолювачів». Саме цю самобутність ми захищаємо від початку новітньої російсько-української війни.
Захищає Україну зі зброєю в руках нині й старший лейтенант Петро Шимків — послідовний у своїх переконаннях, завзятий боєць національно-визвольного фронту. В березні він вступив до лав Тернопільської територіальної оборони. Як офіцер був призначений командиром взводу. З квітня зі своїм підрозділом уже воює на сході України — на Харківщині й Донеччині, віднедавна виконує обов’язки командира роти.
Для нього, як і для більшості просвітян, гаряча війна з росією була неминучою. Впродовж 60 років життя й понад 30 років боротьби за українську Україну Петро Михайлович гартував свій дух та готував сотні патріотів-просвітян до протистояння з одвічним ворогом української нації. Й нині власним прикладом надихає побратимів на боротьбу.
Друзі-просвітяни й бойові побратими вітають свого голову та командира з днем народження. Бажають міцного здоров’я, доброго настрою, родинного щастя й жаданої української Перемоги!
