«Хай серед простих вояків буде хоч один міністр», — переказують сучасники його слова перед військовою операцією українського війська проти більшовиків, яка…
Велике нашестя рашистів зруйнувало життя мільйонів українців, й багато хто із наших громадян уже звик до тривожних повідомлень, так чи інакше пов’язаних з війною. Цим і користується наш ворог на інформаційному фронті, роблячи професійні вкиди дезінформації в інтернет. Цілі його відомі: сіяти панічні настрої, дискредитувати ЗСУ і владу, просувати проросійські думки.
Переважно фейки поширюються через блоги (анонімні або сумнівного авторства), телеграм- та ютуб-канали, фейсбук-сторінки і вайбер-чати. Саме тому вкрай важливо мислити критично під час перегляду будь-яких новин, публікацій та постів. Позаяк не рідкісні випадки, коли, не розібравшись, легковірні користувачі починають поширювати фейки, мимоволі перетворюючи їх на цілі хвилі.
Як таке стається та як не стати розповсюджувачем інформаційної інфекції — читайте нижче.
Як фейки перетворюються в інформаційні лави
Переважно це відбувається через надпросту психологічну модель: бачиш, приміром, пост про «страшний план наступу московитів» десь поблизу від тебе — і з самих благородних мотивів перепощуєш його для співгромадян, щоби «біда не застала їх зненацька». Тим більше, якщо інформація підкріплена начебто достовірним фото. Людська психіка на певному рівні звикла довіряти зображенню, тому спочатку в багатьох спрацьовує імпульсивне сприйняття інформації — її візуальне підтвердження — дія.
Ключове тут слово — «імпульсивний». Як правило, інформація поширюється у якихось спільнотах, групах тощо, де люди звикли вам довіряти, й вони репостять її далі. Ви поспішили, не розібралися, в секунду зробили клік — і ланцюгова реакція вже запущена. Уже потім дізнаєтеся правду, але вдіяти щось буде пізно. Тому коли вам не байдуже, варто взяти собі за правило: якщо ви вважаєте інформацію вартою уваги, перед поширенням швидко перевірте її найпростішими, а головне — швидкими способами.
Довіряй, але перевіряй
Найпростіший швидкий спосіб перевірки — через заголовок або фото.
Покажемо на прикладі:
«Президент присвоїв звання Героя України 13 військовим. Серед нагороджених — екскомандир 92-ї бригади генерал-майор Віктор Ніколюк».
Президент у цьому випадку є офіційним першоджерелом. Шукаємо підтвердження на офіційному сайті Офісу Президента. Там така інформація є, з чого робимо висновок, що перед нами достовірна інформація. Та навпаки — коли на офіційних джерелах підтвердження немає — перед вами фейк.
Отже, найголовніше — добратися до офіційного чи достовірного, на вашу думку, першоджерела. Або перевірити повідомлення через кілька джерел. Тут також усе просто. Просто вбийте заголовок у пошукову систему і якщо знайдете підтвердження хоча би на двох інших ресурсах, ухвалюйте рішення. Звісно, найкраще за все, коли джерела будуть офіційними.
Те ж стосується світлин. Перший із інструментів перевірки — Google Images. Там є опція пошуку не лише за текстом, а й за зображеннями: обравши «зображення» у верхньому меню та завантаживши файл, ви побачите, коли та де вперше з’явилося зображення. Російські фейкороби кріплять фото з війн у інших країнах як доказ «злочинів» українських військових, звірств ЗСУ тощо. Здебільшого пошук за зображенням уже допомагає відсіяти значну кількість фейкових повідомлень із соцмереж. Не менш простий і зручний у користуванні пошуковик зображень TinEye.
Коли перевірка майже не потрібна
Скажімо, вам трапилися повідомлення з надмірно емоційними фразами чи радикальними висловами. Якщо там немає посилання на джерела інформації, не вказано автора коментаря чи в тексті посилаються на невідому особу «мій кум, сват, брат знає», а також вас закликають «максимально поширити новину» — найімовірніше, що перед вами фейк. Часто такі повідомлення ще й містять забагато знаків оклику, знаків запитань.
На особливу увагу в цьому питанні заслуговує кліпбейт. З англійської clickbait від click «клацання» та bait «наживка». Це прийом, який полягає у створенні надмірно емоційного заголовка, що змушує читача клікнути на матеріал, щоб його прочитати. Відтак якщо бачите просто кричущий чи панічний заголовок — будьте впевнені, що інформація за ним фейкова чи маніпулятивна.
Приклад. «Чи загрожує Україні дефіцит солі?», «Дефіцит солі: люди скуповують…» тощо. І лише потім, читаючи коментарі директора заводу чи працівників Торгово-промислової палати, дізнаєтеся, що і поставки солі з-за кордону є, й інші заводи, окрім «Артемсіль», в Україні існують та працюють.
Допомога фахівців
Але на перевірку деяких новин іноді потрібен час навіть досвідченим фахівцям. Коли інформація вас «зачепила», й вам конче потрібно добратися до правди, можна скористатися допомогою спеціалізованих ботів, створених українськими фактчекерами. Їх декілька. Наприклад, незалежна медіаплатформа Gwara Media, фахівці-патріоти якої з початком широкомасштабного вторгнення рашистів створили телеграм-, і вайбер-бот «Перевірка», куди користувачі можуть надіслати будь-яку новину, щоби протягом максимум доби дізнатися її інформаційний статус. Бот сповістить вас про рівень правдивості надісланої інформації — «правда», «фейк», «маніпуляція», «недостатньо доказів», або надасть розгорнутий коментар. Підписавшись на бот, ви також отримуватимете щоденний дайджест фейків і резонансних маніпуляцій, що ширяться мережею.
