«Хай серед простих вояків буде хоч один міністр», — переказують сучасники його слова перед військовою операцією українського війська проти більшовиків, яка…
12 січня виповнилось 150 років від дня народження видатного архітектора і графіка, художника театру та кіно, дослідника народного мистецтва Василя Григоровича Кричевського (1873–1952). Йому судилося стати творцем дизайну тризуба і гривні — Державного Герба і грошової одиниці Української Народної Республіки. Про значення постаті видатного митця говоримо з укладачем хрестоматії «Василь Григорович Кричевський», відомим українським культурологом і видавцем Олександром Савчуком.
— Василь Кричевський — одна із найяскравіших самобутніх постатей українського мистецтва ХХ століття, яка поєднує національну автентику і модерність. Очевидно, що на його становлення мало вплинути народне середовище. Яким було походження Василя Кричевського, що в його родині чи оточенні стало важливим для становлення митця?
— Василь Кричевський народився в родині фельдшера у селі Ворожба на Слобожанщині (тоді то був Лебединський повіт Харківської губернії). Очевидно, що вже саме проживання в українському селі справило певний вплив становлення його художнього смаку. Дитиною він міг бачити й народне малярство, і різні народні вироби…
Другим складником, який справив визначальний вплив на Василя Кричевського, додав до народної традиції модерність, стало навчання у залізнично-технічному училищі у Харкові. Розташовувалось воно просто поблизу вокзалу поруч із управлінням залізниці. У той час залізниця була чи не найяскравішим проявом модерності та прогресу, впорядкованого тріумфу науки і технології.
Технічна освіта в училищі поєднувалася з малюванням, з реалізацією практичних проєктів, зокрема зі столярного мистецтва. Деякі вироби Кричевського, виготовлені під час навчання, довгий час зберігались в училищі. Саме він остаточно поставив руку, і саме тоді народні традиції, з витоками яких він був знайомий з дитинства, було поєднано з модерністю.
— І, власне, тоді ж, під час навчання і роботи у Харкові, відбулось становлення світогляду Василя Кричевського?
— Так, це був кінець ХІХ — початок ХХ ст., час, коли ширилися революційно-демократичні ідеї. Тоді, під час навчання в училищі й роботи у Харкові, оформились погляди Кричевського на те, якою має бути держава, як вона має взаємодіяти з суспільством. Надзвичайно вагомий вплив на нього справила також співпраця з головними архітекторами Харкова — спочатку Сергієм Загоскіним, Альфредом Шпігелем, а згодом — з Олексієм Бекетовим. І, звичайно, закріпила поєднання народного початку і сучасності в світогляді митця тісна дружба з родиною Алчевських, знаних своєю увагою до української культури та традицій.
Коло його спілкування у Харкові включало також таких видатних професорів Харківського університету, як історик Слобідської України Дмитро Багалій, етнограф Слобожанщини Микола Сумцов, мистецтвознавець Єгор Рєдін — він відвідував їхні лекції як вільний слухач. Вочевидь, вони суттєво посприяли впорядкуванню й систематизації, узагальненню дитячих і юнацьких вражень Василя Кричевського про традиційне народне мистецтво і культуру.
— Завдяки чому відбувся вихід Василя Кричевського як визнаного митця на загальноукраїнський рівень?
— Справжнім трампліном, який дозволив Василю Кричевському вийти на всеукраїнський рівень, стала перемога у конкурсі на проєкт будинку Полтавського губернського земства. До цього, працюючи в архітектурному бюро Олексія Бекетова, він був по суті співавтором багатьох знаменитих харківських будівель, однак ми не знайдемо його прізвища на кресленнях — не маючи вищої освіти, Кричевський лишався найманим працівником. Спорудження ж ним будівлі Полтавського земства засвідчило руку досвідченого самобутнього майстра, готового творити самостійно.
Традиції української народної архітектури були поєднані у ньому з модерном настільки природно, органічно, що архітектора відразу стали вважати неперевершеним майстром і навіть засновником нового архітектурного стилю — українського модерну. Василь Кричевський наочно продемонстрував, що український народний стиль може бути не лише традиційним, простонародним, сільським, але й стати модерним, елітарним, урбаністичним, підкорити міське середовище. Відтоді, споруджуючи громадські будівлі в національному стилі, він починає архітектурно, мистецьки маркувати сучасний український культурний простір.
— Як митець потрапляє до Києва і знайомиться з Михайлом Грушевським?
— Переїзд Василя Кричевського 1906 року до Києва зовсім не був пов’язаний з Грушевським. Справа була у переїзді дружини з дітьми, і щоб бути ближче до родини, архітектор також переїхав. З Михайлом Грушевським він познайомився вже 1908 року, коли той заходився будувати на вулиці Паньківській, поряд зі своєю садибою, величезний прибутковий будинок. Споруджував будівлю архітектор Максимов, а от оздоблював його в українському стилі на замовлення Грушевського вже Кричевський. Це поклало початок їхньому знайомству.
Почавши з будинку на Паньківській, митець реалізував ще два проєкти оздоблення споруд у Києві в українському стилі. Ними стали школа імені Сергія Грушевського на Куренівці (вона, дякувати Богу, збереглася) і будинок Івана Щітківського на Полтавській вулиці, який, на жаль, не зберігся.
— Співпраця з Михайлом Грушевським продовжилась і після завершення роботи над будинком на Паньківській?
— Василь Кричевський, власне, оселився у цьому будинку, спроєктувавши там собі майстерню на мансарді. Це, безумовно, сприяло тіснішій співпраці — як графік він оздобив низку книг Михайла Грушевського, зокрема «Ілюстровану історію України». Всі графічні ілюстрації цієї книги, зокрема й обкладинка, створені Василем Кричевським.
Вочевидь, на цей час також припадає певна еволюція поглядів митця, спричинена тіснішим спілкуванням з видатним істориком. Разом з Грушевським він багато подорожує по Європі, набуваючи нового мистецького досвіду і формуючи уявлення того, як модерне українське мистецтво може вписатися у загальноєвропейський культурний простір. Можна сказати, що завдяки спілкуванню з Грушевським і через мистецтво Кричевський розуміє можливість і потребу існування української незалежної держави. Митець проходить шлях від архітектурного маркування простору існування українського народу до усвідомлення необхідності постання національної держави з кордонами не лише ментальними та мистецькими, але й політичними.
— Тобто до революційних подій 1917 року Василь Кричевський вже підійшов зі сформованими й усталеними політичними уявленнями про потребу творення української держави. Тобто створення дизайну державного герба УНР — річ у його біографії не випадкова?
— Джерела свідчить, що він переживав у той час надзвичайне піднесення. Попри всю невизначеність, турбулентність, а часом і трагізм ситуації — наприкінці січня 1918 року, зокрема, внаслідок обстрілу Києва військами під командуванням Муравйова згорів будинок на Паньківській, загинули унікальні колекції Михайла Грушевського і самого Василя Кричевського. Однак на його очах творилась історія, до якої він був напряму дотичний — Центральна Рада затвердила його членом комісії зі створення герба УНР.
18 лютого 1918 року було затверджено малий і великий герби держави з указівкою, що за основу береться тризуб князя Володимира Великого, а вже 22 березня 1918 року митець створив малий і великий герби УНР. Кольоровий оригінал малого герба зберігся — його відносно нещодавно віднайшли в Інституті рукописів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Треба сказати, що наш сучасний малий Державний Герб України на 95 % збігається саме з гербом авторства Василя Кричевського.
— Чи розробляв Василь Кричевський ще щось для Української Народної Республіки, окрім герба?
— Крім герба, митець розробив печатки відомств Української Народної Республіки, відтиски яких збереглися на низці документів. Створював він і дизайн грошових одиниць — найвідоміша з них банкнота у дві гривні, які встигли надрукувати.
Надзвичайно цікавою є інформація про значну кількість — близько ста одиниць — створених Кричевським бланків державних ділових документів УНР. Почасти це ескізи, частково ж — уже готові для друку документи. На жаль, зараз відомий лише їхній перелік, а самі документи 1938 року було вилучено з історичного музею в Києві, й досі ніхто не знає, де вони є. Якби папка з цими бланками знайшлася, то це стало би справжнім відкриттям, бо це свідчить, що Василь Кричевський виконував комплексне завдання зі створення єдиного візуального стилю всієї офіційної документації УНР.
Тобто можна стверджувати, що Кричевський розробив цілий пакет графічних матеріалів Української Народної Республіки, які частково встигли втілити в життя. Можна навіть сказати, що він прагнув витворити Україну в мистецькому ключі, оформити державу Україна візуально — створити її оригінальний індивідуальний упізнаваний стиль. І це питання, яке є актуальним і сьогодні — якою має бути нинішня Україна, яка поєднує народну традицію і модерність сучасного світу. Василь Кричевський з цим успішно впорався.
Ілюстрації надано Олександром Савчуком та з відкритих джерел.
