За пів століття виробництва кількість випущених «Бойових Соколів» упевнено наближається до 5 тисяч. Винищувач перебував і продовжує перебувати на озброєнні…
Окремі аналітики ринку озброєнь зазначають, що в армії США певний час існував досить дивний розрив між підрозділами, які мали в своєму арсеналі важку бойову техніку (танки М1 «Абрамс» і БМП М2 «Бредлі»), та піхотними частинами, які мали, за великим рахунком, тільки озброєні автомобілі. Саме з метою усунення цього розриву, на початку 2000-х рр., на озброєння був прийнятий бронетранспортер Stryker. А точніше — ціла родина восьмиколісних повнопривідних бронемашин Stryker, призначених для доставки піхоти до поля бою та безпосередньої її вогневої підтримки. З цієї причини в армії США БТР типу «Страйкер» належать до сімейства проміжних броньованих машин (IAV).
В основі машини лежить концепція, закладена у швейцарському БТР «Піранья» ІІІ (8×8). Так би мовити, БТР «Страйкер», у варіанті американської компанії «Дженерал дайнемікс ленд системз». І її розробники охарактеризували своє дітище доволі просто: бойова броньована машина Stryker, може працювати в снігу, багнюці та піску.
ТТХ базової моделі M1126:
— Довжина — 6394 мм.
— Ширина — 2667 мм.
— Висота — 2170 мм.
— Кліренс — 500 мм.
— Бойова маса — 17,2 т.
— Швидкість трасою — 97 км/год.
— Запас ходу (по трасі) — 531 км.
БТР «Страйкер» не оригінальна розробка, створена з нуля. Якщо зануритися у не таку вже і далеку історію створення цього військового виробу, то БТР «Страйкер» був розроблений спільно американською компанією «General Dynamics Land Systems» та канадським відділенням компанії GMC «General Motors Defence» на базі канадського ж бронетранспортера LAV III «Кодіак» з колісною формулою 8×8, яка своєю чергою має швейцарське коріння. Це і є доопрацьована і така собі «прилизана» БТР MOWAG «Піранья» (точніше її важчий канадський клон LAV III).
Створений БТР мав відповідати новій, на початок «нульових» років, концепції «Армії нового типу» в розумінні очільників Пентагону.
Управління перспективних розробок Міноборони США за підтримки сухопутних військ розробили та ухвалили у 2000 році рішення про створення спеціалізованих мехбригад, оснащених колісними бронетранспортерами «Страйкер». Вибір на користь 19-тонної восьмиколісної броньованої машини, створеної на базі LAV III, забезпечувався її аеромобільністю. Цей БТР можна перекинути у будь-який проблемний регіон за допомогою транспортного літака С-130 (1 одиниця на борту), С-17 (2 одиниці на борту) та С-5 (4 одиниці на борту). Водночас важчі танки «Абрамс» та БМП «Бредлі» неможливо транспортувати за допомогою транспортника С-130. Отже, стратегічна рухливість у бригад, озброєних БТР «Страйкер», вища. Вже в листопаді 2000 року армія США уклала чотиримільярдний контракт терміном на 6 років, який передбачав придбання 2131 машини різних модифікацій для озброєння ними перших 6 механізованих бригад.
Машина була названа «Страйкером» на честь двох військовослужбовців армії США, Стюарта та Роберта Страйкерів, які відзначилися та загинули під час Другої світової війни та війни у В’єтнамі відповідно. На озброєнні механізованих бригад знаходяться «Страйкери» двох основних типів — БТР та БМТВ (бойова машина з важким озброєнням), остання озброюється 105-мм гарматою. Крім цього, були створені БРМ, інженерні та командно-штабні машини, машини передових артилерійських спостерігачів, санітарно-евакуаційні машини, самохідні міномети та машини, оснащені ПТРК ТОУ-2. Американські фахівці вважали, що за своїми бойовими можливостями новостворені механізовані бригади не поступатимуться «важким» підрозділам, що вже є у складі армії США.
читайте також:
Якщо заглибитися у дослідження конструктивних особливостей цієї бронемашини, то її компонування виконано за наступною схемою. Двигун розташований попереду праворуч по ходу руху, місце механіка-водія — ліворуч, середню та задню частину машини займає бойове відділення.
Бронювання забезпечує круговий захист від ураження 14,5-мм бронебійними кулями та осколками 152-мм снарядів при повітряному підриві. При використанні підвісного пасивного захисту Mexas масою 1300-1700 кг фірми IBD Ingenieurbüro Deisenroth (Німеччина) лобова проєкція машини не уражається 30-мм бронебійним підкаліберним снарядом типу APDS з дистанції 500 м.
Озброєння відрізняється у різних модифікацій БТР. Зброя встановлюється на дистанційно керованій установці Protector RWS зверху корпусу і може включати 12,7-мм кулемет M2 «Браунінг» (боєкомплект 2000 патронів), або 7,62-мм кулемет M240 (4500 патронів), або 40-мм автоматичний гранатомет Mk 19 (448 гранат). Крім того, на установці розміщуються шість димових гранатометів.
Двигун — дизельний «Катерпіллер» (Caterpillar) 3126 потужністю 350 л. с. Тут окремо варто зазначити, що цей двигун є основним для техніки тактичної ланки середнього класу в американській армії. Це дає значні переваги при ремонті та обслуговуванні подібної техніки у польових та бойових умовах.
Трансмісія — автоматична шестиступінчаста від фірми «Аллісон».
Вже згадувана колісна формула — 8×8, передбачає можливе відключення приводу двох мостів. Є система регулювання тиску у шинах.
читайте також:
Якщо розглядати модифікації цього броньованого виробу від підрядників Пентагону, то вони є такими:
— M1126, піхотний бронетранспортер (ICV) — основний бронетранспортер сімейства «Страйкер», призначений для транспортування мотопіхоти та вогневої підтримки;
— Модифікація M1126 для розвідки, охорони, патрулювання, зв’язку, доставки боєприпасів і т.ін.;
— M1126 з посиленим дном DVH-Scout (ICCV-S), призначений для ведення військової розвідки, для чого оснащується комплексом далекого спостереження;
— M1127 (RV) — бойова розвідувальна машина, яка призначена для ведення розвідки, охорони та спостереження на полі бою. Оснащена спеціалізованою розвідувальною апаратурою дальнього виявлення фірми Raytheon;
— M1128 (MGS) — самохідна артилерійська установка (колісний танк) з 105-мм нарізною гарматою;
— M1129 (MCV-B) — самохідний 120-мм міномет зі стаціонарним та знімним компонуванням;
— M1130 (CV) — командирський БТР;
— M1131 (FSV) — машина управління вогнем;
— M1132 (ESV) — броньована інженерна машина, призначена для ведення інженерної розвідки, транспортування та підтримки саперів;
— M1133 (MEV) — медичний БТР;
— M1134 ATGM — протитанковий ракетний комплекс. Машина має виносну установку для запуску протитанкових керованих ракет із землі;
— M1135 (NBCRV) — призначений для проведення радіаційної, хімічної, бактеріологічної розвідки місцевості.
Розробники цього бронетранспортера добряче попрацювали не лише над його захистом та озброєнням, але й зробили начиння машини доволі «розумним». Командир машини має систему цифрової передачі FBCB2 (Force XXI Battle Command Brigade and Below), що дозволяє обмінюватися текстовою та графічною інформацією між окремими машинами і підрозділами.
Пристрій відображення тактичної обстановки дозволяє на тлі цифрової карти місцевості позначати свої сили та сили супротивника. При цьому дані автоматично передаються мережею всім абонентам тактичного інтернету. Для точного позиціонування «Страйкер» обладнано навігаційною системою «Raytheon» AN/TSQ-158. Для зовнішнього огляду механік-водій використовує три перископічні прилади М17 і ПНВ AN/VAS-5, а в розпорядженні командира є сім перископів М45 і дисплей тепловізійної та відеокамери.
Експлуатація «Страйкерів» дешевизною не відрізняється. Пробіг одним «Страйкером» одного кілометра оцінюється в $7,51 з урахуванням амортизаційних витрат (на запасні частини), але без урахування вартості палива, що витрачається. Щорічно бронетранспортери «Страйкер» армії США намотують по 12000-16000 км. Здебільшого колісні бронемашини переміщаються дорогами з твердим покриттям. Вартість експлуатації «Страйкерів» вдвічі менша від вартості експлуатації гусеничних бойових машин піхоти М2 «Бредлі».
У своєму коментарі для Інформаційного агентства АрміяInform військовий експерт і директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express Сергій Згурець зазначив, що цю машину не варто порівнювати з «вбивцею танків» БМП Bradley: вона тихіша і може перевозити до 9 осіб у порівнянні із 6 у Bradley.
«З відкритих джерел стало відомо, що всього на озброєнні США є понад 4 тисяч одиниць цих бронемашин у різних версіях. І тут варто згадати два факти, оприлюднені Пентагоном, які вказують, що ці БТР можуть бути „зайвими“ при нинішніх умовах комплектування і формування підрозділів американського війська.
Так, наприклад, ще в серпні минулого року стало відомо, що США формує 11-ту повітрянодесантну дивізію США на Алясці. І в рамках цього процесу планує відмовитися від 323 бронемашин на шасі БТР Stryker, які хочуть використати як „джерело запчастин“. Водночас до цього списку зокрема входять безпосередньо 123 бронетранспортерів M1126, 27 колісних танків M1128 та 36 самохідні 120-мм міномети М1129.
Разом з тим, ще у травні 2021 року Командування сухопутних військ США розповіло про свої плани відмовитися від 134-х колісних танків М1128 Stryker», — констатував Сергій Згурець.
Має свій аналог Stryker і канадська армія. В одному з попередніх матеріалів, розміщених на порталі АрміяInform, ми дослідили броньовану бойову машину підтримки Super Bison LAV ACSV, що має походження із країни Клинового листа. Навіть зовнішньо ці два БТР мають певну схожість. Секрет візуальної оцінки доволі простий: канадських «Супербізонів» також виробила компанія General Dynamics.
У своєму коментарі для преси на минулому тижні згадав про «Страйкерів» і офіційний представник Пентагону підполковник Гаррон Гарн. За його словами, «Stryker» не такий гарний, як Bradley для танкового бою, але хороший для захисту піхоти у ближньому бою«. Отже, бойова машина є чимось середнім між танком та бронетранспортером.
Відео: Бойова броньована машина Stryker (США). Відео: U.S.DefenseSystem.
Під час іракської та афганської воєн БТР «Страйкер» довів свою корисність. Солдати хвалять бронетранспортер за гарне виживання екіпажу та десанту під час підриву на мінах, фугасах, під час обстрілу зі стрілецької зброї та РПГ. Вони незамінні у міських умовах. На цьому фоні певні технічні недоліки машини не є критичними.
