Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Не любиш путіна – ти не патріот… Не сприймаєш його агресивну зовнішню політику – ти зрадник… Не дай Боже, піддав критиці так звану спеціальну військову операцію – ти злочинець. Такі меседжі зараз активно культивуються у російському інформаційному просторі.
Ми для себе вже з’ясували, що сподіватися на «хороших руських» сенсу немає. З початку широкомасштабної війни чи не усі наші зірки естради, актори, режисери зверталися до своїх російських колег, прихильників, аби розповісти про шокуючі воєнні злочини агресора. Утім, чуда не сталося – лише одиниці з них не погодилися з тим, що їхня батьківщина бомбить раніше братську країну й єдине, що змогли зробити – утекти якомога далі.
Розмовами справа не обмежується. Кремлівському режиму вдалось феесбешними методами зачистити опозиційний сегмент російського політикуму. Коли у перші дні війни на площі по всій країні вийшло близько 10 тисяч незгодних із агресією – їх швидко розігнала росгвардія. Тих, хто називає війну війною, ув’язнюють, били навіть за табличку «миру мир».
Торік в росії встановили жорсткий контроль за своїми громадянами й схвалили низку законів, зокрема про фейки й дискредитацію армії, за якими суворо карають незгодних з політикою терористичної країни. Утім, як показує практика, вона й взагалі може існувати без законів.
Громадського діяча, муніципального депутата Красносельського району москви Олексія Горінова за слова, що недоречно проводити конкурси дитячого малюнку та танцювальні програми, коли в Україні одні діти гинуть, а інші стають сиротами, помістили на 7 років до буцегарні.
Такі «судові» процеси під схвальні завивання ура-патріотичного натовпу.
Дістається він нього й російським важковаговикам театру та естради. Лія Ахеджакова, Алла Пугачова, Максим Галкін, Андрій Макаревич, Веніамін Смехов, Артур Смольянінов, Максим Леонідов, Юрій Шевчук, Борис Гребенщиков, Земфіра, Чулпан Хаматова… Останнім часом від поблажливого осуду цих людей путінські посіпаки перейшли до відвертого цькування.
Антиукраїнський сайт Украина.ру цитує несамовитого гойда-провокатора рашистської федерації актора івана охлобистіна, чий духовний стан та душевне здоров’я давно викликає сумніви. Інтелігенцію, що поїхала з росії, в еміграції чекає незавидне майбутнє, позбавлене затишку та поваги, вважає він.
Музикант Денис Майданов марить рашистськими наративами: «Якщо не підтримуєш спецоперацію – значить, відповідно, підтримуєш нацизм, проти якого і ведеться ця спеціальна військова операція. Зараз герої та героїзм – у спеціальній військовій операції, там, на фронтах».
Найбільше на горіхи від своїх земляків дістається тим, хто покинувши рашку наважився висловитися про війну не в дусі рашистської пропаганди.
Зірка кінофільмів «9-та рота» та «Ялинки» Артур Смольянінов минулої весни поїхав до Латвії. Під час одного зі своїх інтерв’ю заявив, що «якби я й пішов на цю війну, то саме на боці України», тому що «для мене це на боці моїх братів, на яких напали інші мої брати».
Фрагмент інтерв’ю актора Смольянінова «Новій газеті. Європа»:
Пропагандистський медіаконгломерат РИА Новости пригадав йому й інше висловлювання щодо України – він уже розповідав, що не відчуває «нічого, крім ненависті» до тих, хто воює проти України зі зброєю в руках. У жовтні актора оштрафували на 30 тисяч рублів за статтею про дискредитацію російської армії, на що той відповів, що для нього «не існує законів цієї держави: вони, як і сама держава, злочинні за своєю суттю».
Автора матеріалу петра акопова дивує, що «занадто багато ненависті ми вже почули від співгромадян, знаменитих і рядових, що з’їхали з країни». Чи не вперше на шпальтах загальнодержавних інформаційних ресурсів він підбурює громадську думку питанням: «Чи потрібно якось відповідати на цей потік прокльонів? І як бути з тими, хто не лише говорить, а й робить – наприклад, організовує підривну роботу проти росії, починаючи від інформаційної та до прямо терористичної?»
Депутати держдуми не забарилися назвати Смольянінова зрадником і, навіть, звернулися до слідчого комітету із проханням позбавити його усіх преференцій, «що надаються російським паспортом», анулювати його паспорт й, навіть, порушити проти нього кримінальну справу.
Слідчий комітет рф також не пас задніх. Його голова олександр бастрикін вже доручив своїм підлеглим порушити кримінальну справу проти актора.
російські юристи, котрі завжди охоче виконували замовлення влади, пророкують для нього покарання за ст. 275 КК рф (державна зрада) у вигляді 20 років позбавлення волі.
Далі за всіх пішов дмитро медвєдєв – згадавши, що «відновилася дискусія про те, як бути зі зрадниками, що перекинулися до ворога і бажають загибелі своєї батьківщини», він написав, що з ними необхідно чинити «за особливими правилами воєнного часу»: «За часів воєн завжди були такі спеціальні правила. І тихі групи бездоганно непомітних людей, які їх результативно виконують».
По суті медвєдєв натякає на вбивство критиків режиму. Цитуючи його, фашистський агітатор акопов не оборюється таким методом й зазначає, що дійсно «статусу “іноагента” для “артистів-зрадників” недостатньо», і хоч зараз не 1937 рік, «форми та методи цього покарання ще треба буде вигадати, але вже зараз ми маємо повне право не вважати їх своїми співгромадянами».
