У Харкові викрито злочинну групу з 13 осіб, до якої входили посадовці медико-соціальних експертних комісій та їхні спільники. Суд визнав…
Масовані ракетні російські удари та як наслідок — руйнування енергетичної інфраструктури України змусили США дуже уважно подивитися на питання власної енергетичної безпеки, зокрема у військовій сфері. Наприклад, американські експерти порушили питання — а чи варто продовжувати розробку нових типів мікрореакторів, чи необхідно шукати інших ефективних інвестиційних рішень для сектору національної оборони.
На сьогодні найменші мікрореактори, які мають електричну потужність 1–5 мегават, занадто дорогі майже для всіх об’єктів, якщо порівнювати середню вартість електроенергії, яку вони виробляють, із поточною вартістю енергії. На іншому кінці спектра більші передові ядерні реактори (80–300 МВт) мають нижчу середню вартість електроенергії, але виробляють її надто багато, щоб практично будь-який об’єкт споживав її самостійно.
Між цими двома крайнощами мікрореактор середнього розміру (17 МВт) міг би бути вигідною інвестицією для забезпечення діяльності військових та інших об’єктів. І міністерство оборони США нещодавно оголосило про новий контракт на $300 млн на проєктування, виготовлення та випробування такого прототипу мікрореактора. І це на додачу до того, що на сьогодні Пентагон вже розробляє стаціонарний і мобільний мікрореактор. І слід зазначити, що це вже не перша спроба інвестицій у ці технології. У межах Армійської ядерно-енергетичної програми, або ANPP, з 1954-й по 1976 рік проєктувалися, конструювалися та експлуатувались мікрореактори. Загалом під час реалізації ANPP було зроблено вісім мікрореакторів різної конструкції. Три з них були стаціонарними, три мобільними — деталі їхньої конструкції можна було транспортувати у визначене місце і вже там складати для подальшої роботи. Два інші мобільні мікрореактори призначалися для встановлення на рухомій платформі — наприклад, вантажівці чи баржі. Але зрештою програму було припинено, оскільки жоден із реакторів не мав унікальних робочих можливостей — кожен з них міг бути замінений на альтернативне джерело енергії. Але нині в американському оборонному відомстві вважають, що сучасні війни потребуватимуть нових поглядів на альтернативні та потужні джерела енергії для потреб військових. Також аналіз перебігу подій в Україні та протистояння української армії російському вторгненню наочно свідчить про те, що не лише військовим з’єднанням, великим штабам та командним пунктам обов’язково мати альтернативні та сучасні джерела енергопостачання — це повною мірою стосується об’єктів критичної цивільної інфраструктури.
