Історії полонених детально фіксували самі російські історики. «У нас немає військовополонених, є зрадники!» — так колись нібито заявив кривавий Йосип Сталін. Жорстокість радянського…
Ми вже розповідали про спільний фотопроєкт АрміяInform і Kharkiv Media Hub під назвою «Жіночі образи фронтових міст України» за мотивами робіт української ілюстраторки Наталії Захарової, які мисткиня публікує на своїй сторінці в Instagram. У наступному матеріалі ми розкажемо про героїнь проєкту, та що для кожної з них означає образ представленого міста.
Львів
Капітан Надія Замрига, начальник служби зв’язків з громадськістю окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. До служби в армії вона працювала редактором локальної телекомпанії АТМ «Володимир» та газети «Рідне місто» в місті Володимир Волинської області.
— З початком війни у 2014 році цивільна журналістика перестала мене цікавити взагалі! А якщо врахувати, що всі в родині військові, й перше, що побачила в житті, коли народилася, був військовий кашкет батька, то рішення іти в ЗСУ під час війни було цілком логічним.
Надія проходить службу в лавах Збройних Сил України з лютого 2016 року. За плечима офіцера 5 ротацій в АТО та ООС. Повномасштабне вторгнення росіян Надія зустріла на Рівненському загальновійськовому полігоні. 27 лютого разом із побратимами вибула на Житомирщину, де воювала бригада. Далі були Київська, Миколаївська області, Донбас, Харківщина.
На фотопроєкті Надія Замрига втілювала образ Львова.
— Це моє студентське місто. В юності я вчилася там в Академії друкарства, була зачарована Львовом… А тепер тут навчається моя донька. Вона студентка Українського католицького університету. Для мене місто Львів — це аристократ та інтелігент, на мою думку, найвишуканіше місто України. Дуже хочу бути схожим на нього — такою ж інтелігентною, але в нинішніх умовах — і войовничою.
Чернігів
Анастасія Настенко — санітарний інструктор медичного пункту батальйону ТрО. Жінка за фахом медик, з династії лікарів. Деякий час працювала медичною сестрою, але згодом здобула юридичну освіту та працює у сфері медичного права.
— До початку російської агресії я була необізнаним громадянином, не замислювалася, що для мене означає Україна в повному сенсі цього слова. Але 2014 року почала активно займатися волонтерством, а 2019-го вступила до лав територіальної оборони. У бригаді обіймала посаду санітарного інструктора в управлінні.
З початком повномасштабного вторгнення росії на територію України жінка в терміновому порядку евакуювала з Харкова сина з матір’ю. Повернувшись до рідного міста, продовжила службу в одному із новосформованих батальйонів ТрО. В силу виконання обов’язків постійно виїжджає на передову для надання медичної допомоги та організації евакуації поранених побратимів.
— Я втілюю образ Чернігова. Це місто, яке з перших годин повномасштабної російсько-української війни дало гідну відсіч російським окупантам. Знаю, що вже 25 лютого українські військові змусили ворога відступити від Чернігова, знищили близько 20 одиниць ворожих танків, колону ворожої техніки, яка рухалася з гомельського напрямку на Чернігів та захопили трофейну ворожу техніку. Спротив ворогові був такий шалений, що примусив росіян зробити «жест доброї волі» та покинути Чернігівщину вже на початку квітня. Знаю, що за цей період місто сильно постраждало – зруйновано близько 3,5 тис будівель, 80 відсотків з яких – це житловий фонд, Міністерством культури та інформаційної політики було зафіксовано 38 випадків вчинення злочинів росіян проти культурної спадщини Чернігівщини. Але попри все, це одне з найдавніших міст України, яке впродовж всієї своєї історії відбивало навали ворогів, він витримав і нині!
Бахмут
Роксолана до повномасштабного вторгнення росіян займалася творчістю. За освітою дівчина — художник-живописець та іконописець. З 2016 року Роксі стала активно займатися різноманітною волонтерською діяльністю – від збору коштів до плетіння маскувальних сіток. І вже в той же період почала задумуватися про те, щоб приєднатися до лав армійців. Остаточно це рішення дозріло під час повномасштабної навали росіян.
— У ніч з 23 на 24 лютого я святкувала свій черговий день народження у Львові. Десь о 5 годині ранку вийшла на балкон та почула перші вибухи. Потім понеслося – дзвінки друзів з Харкова та Києва, інформація про обстріли міст та бомбардування… Того ж дня перевезла свої речі батькам, але вже за кілька днів вирішила їхати до Харкова. Батькам нічого не сказала, взяла найнеобхідніше та поїхала.
Наразі дівчина проходить службу в одному із підрозділів Головного управління розвідки України МОУ, який брав активну участь у контрнаступі на території Харківщини.
Роксолана представляє Бахмут.
— Комусь це місто наразі нагадує привід — тут майже не залишилося місцевих жителів, вулиці порожні, домівки зруйновані, а шум мирного міста змінився на звуки війни — артилерії, авіації, ракет тощо. Але особисто для мене Бахмут — це місто-фортеця, яка, попри все, тримає оборону! І ні за яких обставин ми не залишимо його!
Буча
Старший лейтенант Катерина Литвинчук — офіцер служби зв’язків із громадськістю окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. До служби в армії — журналіст, а згодом редакторка локальної телекомпанії АТМ «Володимир», журналістка газети «Рідне місто» в місті Володимир Волинської області. До лав окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого. призивалася з посади радника міського голови міста Володимир-Волинський, (нині Володимир) влітку 2017 року. Відтоді у складі бригади пройшла три ротації в районіі проведення ООС.
— Пішла в армію, бо хотіла бути корисною для своєї держави, що на той момент вже перебувала у стані війни. Не була впевнена, що не пожалкую про своє рішення. Але знала напевне: якщо не зроблю цього, шкодувати буду до кінця своїх днів.
Повномасштабне вторгнення зустріла на Рівненському загальновійськовому полігоні. 27 лютого виїхала на Житомирщину, де воювала бригада. Далі — Київська, Миколаївська області, Донбас, Харківщина. Наразі офіцер продовжує виконувати завдання за призначенням у складі бригади Князівських воїнів у Харківській області.
— Сьогодні я втілюю образ Бучі. Для мене це дуже відповідально, оскільки це місто стало одним із символів російсько-української війни. Наталія Захарова дуже влучно представила образ Бучі як святої. Повністю згодна, оскільки вірю, що ті загиблі та закатовані окупантами місцеві жителі опинилися в раю та стали святими мучениками. Взагалі-то, кожному українцю, який пройшов цю війну, ті звірства «руского міра», вже уготовано місце в раю…
Продовження буде…
Фото — Михайло Нікіпєлов
