Про це під час заходу, присвяченому річниці створення Громадської антикорупційної ради при Міноборони, розповів заступник Міністра оборони підполковник Юрій Мироненко….
«Україна програє війну», «США працюють над розробкою біологічної зброї в лабораторіях України», а «допомога та підтримка країн Європи ставить під загрозу їхню власну безпеку та добробут їхніх громадян» — до яких методів вдається російська пропаганда та які меседжі поширює у країнах Центральної та Східної Європи, розбираємо в матеріалі на основі результатів моніторингу Ukraine War Disinfo Working Group у період з червня до кінця жовтня 2022 року.
Країни Балтії
У російськомовному сегменті прокремлівських Telegram-каналів та новинних порталів дезінформатори були переважно зосереджені на російськомовному населенні з повідомленнями про нібито «русофобію» країн Балтії. «Доказами русофобії» ставали знищення радянських пам’ятників. За період моніторингу з червня по жовтень популярність таких повідомлень на основі кількості взаємодій лише зростала.
Антисанкційні повідомлення також були досить поширеними. Цього літа питання калінінградського транзиту було ключовим джерелом дезінформації, зокрема, прокремлівські голоси розповідали, що «уряд Литви втягує країну у війну з рф», «питання калінінграда призведе до катастрофічних наслідків для економіки Литви» та «Литва таємно торгує з росією».
Восени «калінінградський наратив» змінився історіями про «крах місцевого бізнесу», «зростання цін» і «енергетичну кризу, що насувається».
Від вересня набули широкого поширення повідомлення про те, що «Україна програла війну». Як стверджували пропагандисти в подібних меседжах, «атаки на енергетичну інфраструктуру України ослабили країну».
Наративи про «назріваючу енергетичну кризу» та «постійно зростаючу інфляцію» також набули більшого поширення. Так, прокремлівські канали критикували уряди країн Балтії за «неспроможність вирішити енергетичну кризу» та «надання пріоритету вирішенню питань України, замість зосередження на розвитку добробуту місцевого населення», а також за їхню нібито «русофобську політику».
Варто, однак, зауважити, що російськомовні канали дезінформації в країнах Балтії практично проігнорували тему українських біженців.
У латвійському мовному сегменті у Facebook та на новинних порталах спостерігалася відносно невелика кількість повідомлень, які містили дезінформацію або маніпуляції, пов’язані з війною в Україні. Можливою причиною цього може бути те, що самі латвійці несерйозно сприймають кремлівську пропаганду. Тож велика російська меншина в Латвії, яка часто споживає російські, а не латвійські медіа, є головною ціллю кремлівської пропаганди.
Пропаганда в литовськомовному сегменті у Facebook та на новинних порталах здебільшого повторює тенденції, які домінували в російськомовному сегменті.
Проте більше уваги приділялося калінінградській транзитній суперечці та санкціям. Твердження росії про те, що це була «блокада», у литовськомовному сегменті було подано як те, що «литовський уряд створює привід для нападу кремля на Литву через свою некомпетентність», а також те, що «у такий спосіб Литва призводить до ескалації конфлікту».
У національному мовному сегменті Естонії також спостерігалася певна кількість повідомлень, які містили дезінформацію або маніпуляції щодо війни в Україні. Поширеними були твердження, що «будь-яка допомога Україні чи українським біженцям надається за рахунок громадян Естонії та Латвії».
Серед інших поширених неправдивих наративів були також загрози катастрофічної енергетичної кризи та звинувачення в «моральній розбещеності України».
білорусь
У білорусі дезінформація про війну рф проти України насамперед зосереджена на ролі цієї країни у війні, просуванні продержавних наративів і підтримці нинішнього самопроголошеного керівництва.
До речі, прокремлівські канали в білорусі просувають одночасно два різні сценарії участі країни у війні з Україною. З одного боку, створюється образ «миротворця», за допомогою стверджень, що «білорусь не бере участі у війні і хотіла б бачити мирні переговори, на відміну від Заходу». Водночас проросійські пропагандисти продовжують заявляти про нібито «провокації НАТО/Заходу та України проти білорусі, маючи намір втягнути її у війну».
Демонізація Заходу як «ворожої сили, яка організовує війну і спонукає до нападу на білорусь» є ключовим наративом. Захід звинувачують у «підриві миротворчих зусиль», «закликах до ескалації» та «погрозах білорусі».
Болгарія
Місцеві прокремлівські пропагандисти просувають меседжі про те, що або «Україна є агресором», або «Захід спровокував війну, надавши Україні зброю, призначену для нападу на рф». Також неодноразово згадувалося і про «наявність мережі біолабораторій». Захід також часто звинувачують у «саботажі мирних переговорів між Києвом і москвою».
Також поширеними в Болгарії були твердження про те, що «Збройні сили України вбивають мирних жителів, зокрема мирних мешканців територій росії», а також про «програш України у війні».
Значну увагу приділяється легітимізації «псевдореферендумів» і анексії українських територій. Зокрема, пропагандисти розповідають про те, як «місцеве населення тимчасово окупованих територій радо зустрічає російських «рятівників».
Ще одна тенденція російської дезінформації — це зображення санкцій «шкідливими для національної безпеки та енергетичного сектору Болгарії». У Болгарії санкції згадуються переважно для «аргументації» того, що «країна вирішила бути маріонеткою Заходу».
Грузія
Цікаво, що проросійська пропаганда в Грузії перебуває під сильним впливом внутрішньополітичного порядку денного. Найпопулярнішим пропагандистським повідомленням, яке поширювалося в Грузії у просторах Facebook, є те, що «Захід і його проксі — громадські організації та прозахідні опозиційні партії — прагнуть втягнути Грузію у війну».
Пропагандисти активно просували «російські перемоги». Наприклад, знищення Маріуполя, тим часом применшуючи значення українського контрнаступу.
Санкції проти росії також були важливою темою серед проросійських джерел. Головний меседж полягав у тому, що «санкції не завдають шкоди московії, а сіють хаос у західних економіках».
Пропаганда, націлена на українських біженців, була нечастою, але в окремі періоди вона різко зростала. Провідні меседжі розповідали про те, що «українських біженців не вітали в Європі» і що вони «займалися аморальною діяльністю».
Угорщина
В Угорщині прокремлівські наративи про війну в Україні у Facebook та на новинних сайтах значною мірою є частиною основного політичного та медійного дискурсу через проросійську позицію правлячої влади.
Наприклад, прем’єр-міністр Віктор Орбан і члени його кабінету є регулярними та ключовими джерелами проросійських заяв, які потім ретранслюються підтримуваними росією каналами по всьому регіону. Антиамериканські та євроскептичні повідомлення в Угорщині особливо сильні. Лідерів ЄС критикують за їх «слабкість», «некомпетентність» і «неправильну політику», а США зображують такими, що «спровокували або організували війну».
Саму росію постійно зображують «могутньою та широко підтриманою», зокрема, Індією, Китаєм і Туреччиною.
Найбільше уваги приділяється розвитку подій на передовій, а також економічним санкціям. Протягом досліджуваного періоду проросійські дезінформатори намагалися прищепити угорському суспільству три основні переконання:
— «Захід слабший за росію та її союзників»;
— «санкції шкодять Заходу, водночас зміцнюючи росію»;
— «незважаючи на військову допомогу Заходу, українська армія слабка, а російська армія досягає великих успіхів».
Успішний український контрнаступ у вересні спричинив певну зміну наративів російської дезінформації. Першою реакцією прокремлівських голосів було заперечення успіху операції та ствердження, що «ЗМІ брешуть», а «українці зазнали значних жертв». Через кілька тижнів прокремлівські канали почали все частіше говорити про необхідність мирних переговорів. Проросійські дезінформатори також перемістили свою увагу на Захід, намагаючись переконати угорців, що «ЄС — хаотичний і слабкий, його очолюють некомпетентні та корумповані лідери».
Польща
Через високий рівень солідарності Польщі з Україною меседжі російської пропаганди у Facebook, Telegram та на новинних сайтах проти біженців і санкцій здебільшого не привернули уваги польської аудиторії на початку літа.
Так, ключова стратегія прокремлівських голосів у Польщі оберталася навколо історичних наративів, зокрема, ворожнечі між українцями та поляками під час Другої світової війни.
У контексті самої війни росії проти України прокремлівські канали зосереджені навколо поширених кремлівських наративів про те, що «Україна програє війну», «українці є нацистами», а також те, що «Польща анексує частину України».
Через те, що Польща прийняла найбільшу кількість українських біженців, місцеві проросійські голоси цілком очікувано розпочали дискредитаційну кампанію проти українських біженців. Починаючи із середини липня, прокремлівські канали звинувачували українців у «пріоритетності над громадянами Польщі», у «відмові українців від роботи» та «демографічній загрозі для місцевих жителів». До серпня кремлівська пропаганда про війну в Україні зосереджувалася навколо трьох ключових тем: події на передовій, українські біженці та історична пам’ять.
Однак у жовтні фокус дезінформаційних наративів змістився. Якщо раніше антиукраїнські наративи були спрямовані на польське суспільство — соціальні, культурні та історичні конфлікти між Україною та Польщею, то тепер вони почали нагадувати ті, що спостерігаються в інших країнах моніторингу. Зокрема, наративи про те, що «Україна програє війну», «Захід бере безпосередню участь у бойових діях», а «ЗСУ нападають на мирне населення чи здійснюють інші воєнні злочини».
Румунія
Проросійські дезінформатори в Румунії у Facebook та на новинних сайтах здебільшого зосереджені на антизахідних і євроскептичних повідомленнях.
Скориставшись географічною близькістю Румунії до України, прокремлівські голоси активно просували наратив про те, що «Захід ставить під загрозу Румунію своєю антиросійською політикою». Деякі стверджували, що «війська НАТО почнуть свій наступ проти рф через територію Румунії», тоді як інші меседжі були зосереджені на нагнітанні страху навколо енергетичної кризи та потенційних ядерних загроз.
Антисанкційні наративи також були поширеними в інформаційному просторі Румунії. Такі повідомлення були зосереджені на створенні уявлення про те, що «колективний Захід не дбає про „менші“ держави, як-от Румунія, та їхніх громадян», а «зближення з росією» видається як логічна альтернатива.
У поєднанні із заявами про те, що «Румунія в небезпеці» і що «Захід не врятує її, якщо вона зіткнеться з російською агресією», деякі фейкові повідомлення прокремлівських каналів намагаються переконати румунську аудиторію, що країна повинна «пом’якшити свою позицію щодо кремля».
Сербія
У Сербії ключові проросійські дезінформаційні наративи у Facebook та на проросійських новинних сайтах передусім охоплювали тему економічних санкцій. Одним із найпоширеніших наративів у сербських ЗМІ та серед правлячих політиків було залякування «гегемоністичного Західу „нейтральних“ країн».
Місцеві проросійські голоси часто стверджували, що «опозиція санкціям серед громадян ЄС є широко поширеною», і наголошували на «залежності ЄС від поставок російського газу». Для підтримки такої риторики часто використовувалися проросійські заяви Віктора Орбана (і навіть Дональда Трампа), а також новини про протести в Празі, Німеччині та Австрії. Важливо те, що санкції маніпулятивно подають як «доказ» «гегемонії Заходу/США», а не як наслідок російської агресії.
З іншого боку, москва зображується «альтернативним світовим лідером і щирим союзником Сербії», багато в чому завдяки її позиції щодо Косова.
Наративи про «неминучу участь НАТО у війні», нагнітання страху перед ядерною війною та твердження про те, що «Україна програє війну», також з’являлися в сербських проросійських ЗМІ достатньо часто.
Україна
Ключовою тактикою проросійської пропаганди в українському інформаційному просторі, і зокрема в Telegram-каналах, є створення інформаційного шуму, який буде дезорієнтувати аудиторію, сіяти сумніви та приховувати правду.
Центральною темою прокремлівської дезінформації в Україні були послідовні спроби підірвати громадську довіру до керівництва країни та її західних партнерів. Тож, найпоширенішими фейковими повідомленнями були:
— «Україна є невдалою державою з корумпованою, некомпетентною елітою, яка втратила зв’язок із громадськістю»;
— «західна військова допомога використовується не за призначенням, крадеться та навіть продається на чорному ринку»;
— «існує внутрішньополітичне суперництво, особливо між військовими та Офісом Президента»
— «українська економіка занепадає та майже на межі банкрутства».
Також часто спостерігаються твердження про «напруженість між Заходом і Україною». Наприклад, твердження про те, що «егоїстичні та розрахункові західні союзники України наполягають на мирній угоді через втому від війни».
Наратив «зовнішнього управління» також був досить поширеним, зокрема, проросійські дезінформатори стверджували, що «Україна контролюється/використовується Заходом».
Будь-які дискусії щодо санкцій, біженців чи військової допомоги мають на меті переконати українську громадськість, що західне керівництво та громадськість загалом «втомилися від України і невдовзі відмовляться від допомоги та підтримки». Мета цих наративів — підірвати суспільну мораль, викликати недовіру та втому від війни, позбавити українців надії на майбутнє.
У такий же спосіб російська пропаганда діяла, погрожуючи використанням ядерної зброї. Мета в цьому була єдина — нагнітання страху. Повторний російський наступ, безпосередній вступ білорусі в війну, дефіцит продовольства та численні ракетні удари по критично важливій інфраструктурі, які мають призвести до втрати електроенергії та опалення — не що інше, як чергові маніпуляції ворога. І це варто усвідомлювати.
Джерело: Центр стратегічних комунікацій SPRAVDI
