Про це оператор безпілотних літальних апаратів батальйону безпілотних систем 14-ї бригади оперативного призначення імені Івана Богуна «Червона калина» Дмитро, який щойно повернувся на службу…
І саме тому українці завжди перемагатимуть цього противника на полі бою. Адже окупанти ментально «застрягли» у тактиці ведення війн початку 20 сторіччя.
Так вважає офіцер-десантник із бойовим ім’ям «Рагнар», з яким кореспондент АрміяІnform мав нагоду поспілкуватися на одній із ділянок фронту Бахмутського напрямку.
— А чому саме «Рагнар», якщо не секрет?!
— Тут жодних таємниць — через юнацьке захоплення скандинавськими дописемними епічними оповіданнями. Напівлегендарний конунг данців Рагнар Лодброк — одна з ключових фігур. Харизматичний та войовничий персонаж, який слідував шляху воїна. Це вже потім його візуалізував Голлівуд у серіалі «Вікінги». Але мені імпонує саме історична складова цього образу. Бо він ніколи не звертав з наміченого шляху до перемоги , — каже мій співрозмовник. — А це дуже важливо, коли ти командир для найкращих воїнів. Для українських десантників.
— Про ваш підрозділ вже можна нові саги складати, чи не так?!
— Ну, тут дещо перебільшено, але звитяги та наснаги моїм побратимам не бракує. Фактично, за час, який минув від широкомасштабного вторгнення росіян, ми билися із ними на усіх найгарячіших напрямках фронту. І їх успішно били.
— У чому, на ваш погляд, найбільша наша перевага над ворогом?
— У тому, що ми захищаємо своє. І ми адаптуємось та змінюємось досить швидко під нові реалії війни. Ми з хлопцями проходили навчання за методиками провідних армій світу. У своїх діях адаптуємо набуті від іноземних колег знання, покращуємо їх. У певному сенсі ми вже навіть на крок попереду. То ж можемо розповісти і нашим закордонним друзям багато цікавих нюансів. А от росіяни…Так, вони злі, агресивні. Але ментально вони зав’язли в далекому минулому. У війнах минулого сторіччя, де не рахувалися з втратами і гнали хвиля за хвилею на смерть людські маси.
— То що, людський фактор все ж відіграє роль?
— Чималу, я б сказав. Всюди, де ми діяли, намагалися брати полонених. І брали їх чимало. Так от, якщо у відсотковому відношенні, то з сотні полонених росіян, лише відсотків п’ять по морально-психологічних характеристиках могли б воювати. Решта — деморалізована маса. Мовляв, ми на навчання приїхали, не знали що на війну їдемо і таке інше. Звісно, їм говорили, що Україна впаде швидко. А ми виявились міцним горішком.
— У здобутті переваги на полі бою важлива виучка і моральний дух. Як цього досягаєте?
— Вже говорив про те, що ми здобували і хорошу підготовку. Та й досвід бойових операцій аналізується. Позаяк, без грамотних сержантів не можлива ефективна бойова робота. І, на щастя, у мене в підрозділі такі є. Як приклад, мій головний сержант під час моєї відсутності очолив штурмові дії. Керував не лише особовим складом. Але й здійснював корегування вогню бронетехнікою. У підсумку — бойове завдання, що було поставлене вищим командуванням — повністю реалізоване!
— А як щодо бойових трофеїв? Користуєтесь?
— Під час звільнення Харківщини ворог підігнав «ленд-лізу» достатньо. Це і танки Т-72,Т-80. Ба, навіть, їхні хвалені Т-90. Техніка ремонтується і ставиться у стрій. Ну а конкретно у моєму підрозділі є їхні «Камази» та «Урали». Коли ми їх брали — на лічильнику пройдених кілометрів було по пару тисяч км. Фактично, «нульцевий» автотранспорт. Зараз вантажівки працюють на справу нашої перемоги.
— Дуже цікавий нарукавний знак Heavy weapons company. Що він означає?
— Це «морал патч» підрозділу, яким я командую. Як вже зазначав, ми використовуємо досвід наших іноземних колег. І емблематика та створення відповідного корпоративного духу там відіграє значну роль. Дослівно, це рота вогневої підтримки. І ми завжди з’являємось там, де важко. Але і нашу роботу завжди видно. Бо там, де ми є — ворога буде знищено!
Фото та відео автора.
