Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
27 грудня путін підписав указ про заборону постачання нафти до країн, які приєдналися до «стелі цін». А також за будь-якими контрактами з будь-якими країнами, в яких ця «стеля» прописана.
Відтепер «чорне золото» можна постачати лише за його персональним дозволом. Тобто керувати нею він тепер буде у ручному режимі. У цьому плані ватажок кремля не перший.
Так, свого часу вчиняли лівійській та іракський диктатори каддафі та хусейн. До чого це призвело їх особисто та Лівію з Іраком загалом – всім відомо.
Насправді будь-який сировинний конкурентний ринок – це ринок покупця. Продавець може лише тимчасово дестабілізувати його. Як це, наприклад, зробили монархії Перської/Арабської затоки у 1973-1974 роках. Але саме покупці через деякий час приводять ринок у норму. Бо з’являються нові продавці, готові посунути норовливих конкурентів.
До речі, так сталося з срср, який замінили на ринку ті самі монархії Затоки. Що й стало передумовою для «ковбаси за 2.30», яка згодом стала так тхнути, що зрештою (у купі з іншими чинниками) довелося провітрювати, прибравши фундаментальну «залізну завісу».
Цікаво, що рівно 10 років тому, у грудні 2012-го, аналітичне відділення Управління директора національної розвідки США склало доповідь «Глобальні тенденції 2030: Альтернативні світи», де для росії було лише три сценарії.
Перший: рф стане партнером Заходу з урахуванням виключно бізнес-інтересів, а не спільних цінностей. Другий: москва вступить у суперечливі відносини з іншими державами і замкнеться у собі, але без зовнішньої агресії. Третій – росія перетвориться на «країну, яка доставляє серйозні неприємності», що прагне використовувати свою військову перевагу для залякування сусідів і домінування над ними.
Як бачимо, спрацював останній. Проте світовий ринок нафти, який московія намагається прогнути під себе в помсту за підтримку України, не дасть їй утвердитися навіть у статусі регіонального (не кажучи вже про світового) лідера.
Наприклад, 26 грудня стало відомо, що з останніх чотирьох великих покупців російської нафти (Індія, Китай, Болгарія і Туреччина) москва втрачає останню.
Анкара відмовилася від 86% нафти з рф. За грудень до Туреччини надійшло лише два вантажі обсягом 1,7 млн барелів. Повністю відмовився від російської нафти найбільший у країні НПЗ Star, який належить азербайджанській групі SOCAR. Ще у листопаді він скоротив закупівлі вдвічі, а у грудні взагалі перестав купувати російську нафту.
Однак, як зазначають експерти, шалені знижки до жалюгідних 30 доларів за барель можуть все ж повернути інтерес до російської нафти.
Отже, так званий указ президента рф, що офіційно перетворює усю російську нафту на особисто «путінську», набирає чинності з першого лютого 2023 року. «Стелю» та інші санкції, звичайно, до цієї дати ніхто скасовувати не збирається. Звідки ж вона взялася? Вірогідно, путіну пояснили, що далі треба буде робити черговий «крок доброї волі», бо економіка московії просто не витримає.
Джерело: Центр стратегічних комунікацій SPRAVDI
