І ці удари вже мають більший вплив на суспільні настрої всередині росії, аніж їхні шалені втрати на фронті. Китайські товари…
Про підсумки війни за 10 місяців розповів прессекретар кремля пєсков. Без якоїсь конкретики чи фактів він просто озвучив брехливі слова путіна, який напередодні розповів, що буцімто «запаси зброї в київського режиму практично добігли кінця».
Водночас на запитання від журналістів, чи можна вважати виконаною одну з цілей спецоперації, а саме зниження військового потенціалу України, вірний слуга диктатора відповів, що начебто «російські військові досягли прогресу в цьому питанні».
Насправді те, що генерал конашенков у своїх доповідях «знищив понад половину української армії» відомо ще від 2 листопада. Але реальність стосовно особового складу Сил оборони України інша, і навіть, на відміну від московії, не приховується.
Так, до початку війни на службі у лавах ЗСУ перебувало близько 250 тисяч військовослужбовців, а наразі їх (за словами Президента України Володимира Зеленського) — близько 700 тисяч, не рахуючи поліції та спецслужб.
Плюс до того — десятки тисяч громадян перебувають у резервних частинах та підрозділах територіальної оборони і готові будь-якої миті розпочати бойові дії.
Щодо озброєння. Так, до початку війни Сили оборони України не мали великої кількості сучасної західної зброї, зокрема новітніх систем ППО. Про регулярність її надання говорять не менш регулярні (починаючи з березня) «мисливські мантри: від рябкова до того ж пєскова про те, що «західна зброя у разі перетину українського кордону стане законною ціллю росії». Починалося все з березня і Javelin, а завершилося груднем і Patriot. Далі, звичайно, буде.
А щодо другої цілі «спецоперації» — «денацифікації» України, яка в реальності демілітаризує саму росію, то воєнний експерт Олександр Коваленко нарахував 212 елементів ППО росармії, в яких вже поцілили ЗСУ.
Якщо це (за словами пєскова) — насправді «прогрес у демілітаризації України», то яким же тоді є «регрес», або (говорячи вживаною в рф термінологією) «негативне зростання»?
Джерело: Центр стратегічних комунікацій SPRAVDI
