Його військовий шлях практично збігся з періодом найбільшої трансформації українського війська. Від командира взводу — до командира бригади. Від війни, де значну частину поля…
Лейтенант, командир роти однієї з бригад Десантно-штурмових військ на псевдо Артист, наразі командує ротним опорним пунктом на одному з флангів нашої оборони, які захищають Бахмут від загарбницьких військ рф.
– Вони пруть щодня і щоночі по кілька разів. Тактика у них до непристойного тупа. На розвідку боєм відправляють в наш бік групу із 10-15 мобілізованих дідів і «зеків» з ПКШ (пістолет-кулемет Шпагіна 1941 року випуску – Авт.) аби виявити наші вогневі точки. Ми їх «гостинно» зустрічаєм щільним вогнем. Потім за тими вбитими і пораненими йдуть групи вагнерівців чи спецпризначенців до 10 осіб. Теж їм добряче насипаємо, відбиваємо, нищимо. Ми безжальні до ворога! Ви ж бачите, що на нарукавних знаках нашої бригади зображено чорно-сірого вепра і написано «IMMITIS», що у перекладі з латинської означає «Безжальні»! На лінії зіткнення з противником, кажу твердо, все знаходиться під нашим контролем. Для цього ми маємо усі необхідні сили і засоби від мінометів, протитанкових засобів до реактивної артилерії вищих штабів, – каже ротний.
Саме в той час, як ми спілкувалися з командиром, хлопці зі спостережного посту по рації повідомили про виявлення чергової ворожої групи, яка сунула на наших. Артист передав наказ: «…Я Артист! Працюємо як завжди! Мінометний розрахунок і кулеметники – в готовності, по команді! Спостерігаємо, підпускаємо на нашу дистанцію і вогонь! Кеп, увага, ви в резерві, страхуєте! Доповідь про результат! Прийом!..».
– Ось, бачите? Як я і казав! Не сидиться оркам, пруть і пруть, надто їм кортить розпрощатися з життям. А буває, пускаєш кулю в груди чи живіт, він падає, не кричить, крутиться-корчиться, встає і знову йде. Тоді ти розумієш, що вони під дією якоїсь наркоти і не мають шансів вернутися, бо свої ж і доб’ють. Ось і вся їхня філософія про: «Сваіх нє брасаєм»! Це останнім часом вони почали економити на живій силі, що нас добряче тішить. А раніше, ще місяць тому, відправляли на розвідку боєм 30 осіб, ми їх клали штабелями, потім, слідом, ще 30 йшли, ми так само їх нищили. Люди для них – не проблема, – це гарматне м’ясо.
Пригадуючи своє «…до 24 лютого», Артист розповів, як курсантом військової академії Сухопутних військ бігав за дівчатами в Одесі, потім – достроковий випуск. Зараз він, жартуючи каже, що без жалю б’є окупанта під Бахмутом.
Ідейним натхненником, прикладом самовідданості, героїзму і звитяги для молодого офіцера є козак Мамай – картина характерника, який сидить на ворожих черепах.
– Ми не звали сюди кремлівських зайдів-окупантів. Вони самі прийшли і сіють зло та горе в Україні. Ми, єгері-десантники, їх нищимо без жалю. Ворог палав, палає і буде палати. Моя рота – свідомі, патріотичні, сильні, надійні і віддані своїй справі воїни-захисники. Ми перевірені 10-ма місяцями важких боїв. Ми отримуємо завдання і якісно його виконуємо усі разом, аби не підвести сусідів праворуч чи ліворуч. Ми робимо спільну справу – захищаємо Батьківщину, своїх рідних і близьких.
Ми приречені на успіх, перемога з кожним днем ближче, бо російська армія програла ще 24 лютого.
Ми вистоїмо, ми переможемо!
Фото і відео авторів.
