Вісім таких спільнот адміністрував мешканець Черкас, якого суд визнав винуватим у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України в особливий період та призначив п’ять…
Про звірячі звичаї російських загарбників розповів найманець Андрій Гончаров, який після дивовижного порятунку здався в полон захисникам України.
Свій «бойовий шлях» горе-найманець розпочав у виправній колонії суворого режиму № 2 міста енгельса саратовської області російської федерації, де відбував покарання за вбивство «через необережність».
За словами Гончарова, до виправного закладу, де він відбував покарання, прибув особисто кухар путіна євген пригожин (власник приватної військової компанії «вагнер») з метою відбору «добровольців» для участі в «спецоперації» росії на території України.
Того разу вагнерівцям пригожина вдалось завербувати 176 зеків з-понад півтори тисячі засуджених, які купились на обіцянки про дострокове звільнення.
Довідково: За даними федеральної служби виконання покарань росії, у федеральній казенній установі «Виправна колонія № 2» ліміт наповнення становить 1612 осіб.
Зі слів Гончарова, перед відправленням на війну в Україну їм дали на підготовку… лише тиждень. Андрій потрапив до евакуаційної групи, завданням якої була евакуація з поля бою «двохсотих» та «трьохсотих» найманців. Під час бойових дій його група була розбита. Усвідомлюючи всю ниць ситуації та ризики для життя, найманець відмовився повертатися на передову. Однак за відмову виконати наказ Гончарова чекало «обнулєніє»… тобто страта.
Дивом йому вдалося вижити й дійти до українських позицій. За словами військовополоненого, тут, у полоні, добре дбають, на відміну від «скотського» ставлення у лавах російських окупантів.
До речі, інформацію щодо страт у лавах вагнерівців, що відмовляються йти на передову, підтверджує й Андрій Медведєв, колишній командир страченого кувалдою ув’язненого Євгена Нужина. Розповів він і про так звану групу МЕД — підрозділ при службі безпеки пвк «вагнер», який займається «обнулєнієм» дезертирів.
Використання непідготовлених кадрів (мобілізованих, засуджених), жорстоке ставлення до них та застосування їх як гарматного м’яса вкотре демонструє справжню суть російської влади та народонаселення «велікой і могучєй» загалом.
А дивуватися тут немає чому, споконвіку вся суть ставлення до власного народу формулюється «коронною фразою» російських військових: «а чьо, баби нових нарожают».
