У Києві суд визнав винним заступника директора приватного коледжу за схему виготовлення фальшивих довідок про навчання в аспірантурі для військовозобов’язаних. Вирок ухвалив Солом’янський районний суд…
У дніпровському Театрі одного актора «Крик» відкрилася виставка художника-аматора Василя Мельника — батька відомого актора, народного артиста України, засновника та керівника театру Михайла Мельника. Захід він присвятив воїнам Збройних Сил України.
Представлені в експозиції полотна про любов до життя та своєї Батьківщини, оптимізм та добро. Митця вже давно немає з нами, а його роботи живуть і радують людей, дарують яскраві емоції.
Василь Андрійович Мельник народився у 1910 році в селі Беєве-Комуна на Сумщині (нині Мельникове — на честь відомих батька та сина. — Авт.). Він був майстром на всі руки: віртуозно грав на скрипці, робив музичні інструменти, меблі, вишивав гарні рушники. Але війна перевернула життя чоловіка, розділивши його на «до» та «після».
Під час розмінування мінного поля на підступах до блокадного Ленінграда в травні 1943-го в руках сапера старшого сержанта Василя Мельника розірвався снаряд. Так молодий боєць залишився без обох рук, без одного ока, повністю втратив слух та отримав жахливі шрами на обличчі на все життя.
Кажуть, ще в операційній Василь запитав військового хірурга: «Докторе, я зможу малювати?». В госпіталях він провів півтора року. Лише сила духу та рідні допомагали чоловікові долати біль та страждання.
Повернувшись додому, Василь Андрійович освоїв і вміло використовував протези та різні пристосування. Це дозволяло йому працювати й виконувати майже всі сільські роботи. А ще — він малював. Дружина Надія Семенівна за допомогою ремінців-браслетів прикріплювала йому до рук олівці та пензлі, і він творив. Його улюбленою темою було життя українського села.
— Після війни обрубками рук почав писати картини й до кінця свого славного життя написав понад дві тисячі картин, які розлетілися по українських домівках та музеях. Виростив трьох синів і доньку. Мав господарство, пасіку й город. Косив сіно, знав трави, посадив сотні фруктових дерев. Мав веселу вдачу, завжди привітний, доброзичливий. Багато читав, але найбільше любив творчість Тараса Григоровича Шевченка. Таким був мій батько. Наша нація незламна, — написав Михайло Мельник у презентаційному листі.
Фото автора
