Для росії — щорічне шоу культу війни, де трагедію перетворили на політичний карнавал із танками, георгіївськими стрічками та головним гаслом…
20 грудня виповнилося 105 років від дня створення всеросійської надзвичайної комісії (внк). Зараз на московії з цього «приводу» відзначають так званий день працівників органів безпеки.
У своєму вітанні «чекіст» путін відзначив їхню роботу й на тимчасово окупованих територіях України, наголосивши, що буцімто «обстановка в днр та лнр, у Херсонській та Запорізькій областях украй складна, але на ваш захист сподіваються люди, які живуть там, громадяни рф. І ваш обов’язок — зробити все необхідне для максимального забезпечення їхньої безпеки, дотримання прав і свобод».
Він також закликав «жорстоко припиняти дії закордонних спецслужб та оперативно виявляти зрадників, шпигунів та диверсантів».
Насправді ця риторика нічим не відрізняється від тієї, з якою 105 років тому й з’явилися «чекісти». Адже ленін, як головний ідеолог створення внк, називав їх «нашим разючим знаряддям проти незліченних змов, замахів на радянську владу».
Уже за два місяці після створення, у лютому 1918-го, внк отримала право розстрілювати «ворогів режиму», а в серпні того ж року ленін офіційно наказав чекістам «навести масовий терор, розстріляти ворогів».
І вони розстрілювали. Звичайно, без суду та слідства.
Так, згідно зі звітом начальника відділу внк з боротьби з контрреволюцією, протягом 1918 року та за 7 місяців 1919-го було розстріляно 8389 осіб. При цьому у своєму звіті він цинічно уточнив: «ЦИФРИ, ПРЕДСТАВЛЕНІ ТУТ, ДАЛЕКО НЕ ПОВНІ».
Для порівняння: за 80 років царського правління (з 1826 по 1906 роки) смертну кару застосували лише 894 рази, включно з тими, кому суди винесли відповідний вирок за кримінальні злочини.
Усе це ми маємо пам’ятати, щоб розуміти: саме таку «денацифікацію» й приготував путін зі своїм 105-річним «чекістаном» сучасній Україні. І про це свідчить не тільки геноцидна риторика пропагандистів, а й уже наявні документальні докази розстрілів і катувань українців продовжувачами справи леніна-дзержинського.
Джерело: Центр стратегічних комунікацій SPRAVDI
