Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
20 грудня виповнилося 105 років від дня створення всеросійської надзвичайної комісії (внк). Зараз на московії з цього «приводу» відзначають так званий день працівників органів безпеки.
У своєму вітанні «чекіст» путін відзначив їхню роботу й на тимчасово окупованих територіях України, наголосивши, що буцімто «обстановка в днр та лнр, у Херсонській та Запорізькій областях украй складна, але на ваш захист сподіваються люди, які живуть там, громадяни рф. І ваш обов’язок — зробити все необхідне для максимального забезпечення їхньої безпеки, дотримання прав і свобод».
Він також закликав «жорстоко припиняти дії закордонних спецслужб та оперативно виявляти зрадників, шпигунів та диверсантів».
Насправді ця риторика нічим не відрізняється від тієї, з якою 105 років тому й з’явилися «чекісти». Адже ленін, як головний ідеолог створення внк, називав їх «нашим разючим знаряддям проти незліченних змов, замахів на радянську владу».
Уже за два місяці після створення, у лютому 1918-го, внк отримала право розстрілювати «ворогів режиму», а в серпні того ж року ленін офіційно наказав чекістам «навести масовий терор, розстріляти ворогів».
І вони розстрілювали. Звичайно, без суду та слідства.
Так, згідно зі звітом начальника відділу внк з боротьби з контрреволюцією, протягом 1918 року та за 7 місяців 1919-го було розстріляно 8389 осіб. При цьому у своєму звіті він цинічно уточнив: «ЦИФРИ, ПРЕДСТАВЛЕНІ ТУТ, ДАЛЕКО НЕ ПОВНІ».
Для порівняння: за 80 років царського правління (з 1826 по 1906 роки) смертну кару застосували лише 894 рази, включно з тими, кому суди винесли відповідний вирок за кримінальні злочини.
Усе це ми маємо пам’ятати, щоб розуміти: саме таку «денацифікацію» й приготував путін зі своїм 105-річним «чекістаном» сучасній Україні. І про це свідчить не тільки геноцидна риторика пропагандистів, а й уже наявні документальні докази розстрілів і катувань українців продовжувачами справи леніна-дзержинського.
Джерело: Центр стратегічних комунікацій SPRAVDI
