Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
Військовослужбовиця із позивним «Відьма» родом з Донеччини. У мирні часи, щоб навчатися та працювати, переїхала до Києва, стала юристкою. Після початку війни на Донбасі допомагала Збройним Силам України, а після 24 лютого цього року разом з мамою, молодшим братом і чоловіком пішла до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, де стали до лав ЗСУ. До речі, середній брат «Відьми» служить у війську з 2015 року.
Спочатку дівчина разом із побратимами обороняла Київщину. Після того, як росіяни втекли з регіону, «Відьма» виконувала завдання в Бахмуті.
— До Бахмута я потрапила вже як командир взводу. Для мене велика гордість, що мій взвод три доби там утримував оборону на асфальто-бетонному заводі. Це було з 5 до 8 жовтня цього року. Ми вийшли, на жаль, з однією втратою. Загинув командир відділення у стрілецькому бою, але він із собою забрав кількох ворогів.
— Це були дуже запеклі бої. Ворог нас штурмував втричі більшою кількістю особового складу. І до того ж артилерія противника працювала. росіяни змогли пройти одну четверту території, яку ми займали. Їх зупинили наші хлопці. Один з моїх воїнів героїчно відстоював наші позиції. Він з восьмої години вечора до дев’ятої години ранку відстрілювався з кулемета і автомата. Людина, не зважаючи на осколкове та кульове поранення, тримала оборону, ще й змогла вкрасти рацію в окупанта і передати її мені на командний пункт. Це Герой з великої літери, — згадує «Відьма».
— У нас із вогневих засобів на той момент був 60-міліметровий міномет, який на півтора кілометра максимум стріляє, й американський станковий гранатомет МК-19, який постійно рятував життя… У мене в підрозділі є герой із позивним «Шева». Він з міномета тричі влучив в один і той самий ворожий окоп. Але в тому бою «Шева» дістав травму.
— Сьогодні інтенсивність вогню, звісно, вища, умови важчі, бо зараз немає можливості окопатись правильно, немає можливості ті інженерні споруди, які повинні бути, зробити. Ти приходиш на позиції, і в тебе є маленьке віконечко часу, за який ти можеш зробити якийсь спостережний пункт. Все. Ти його викопав, і далі розширюєш за можливості. Зробити систему окопів з переходами, із бліндажами. У бойових умовах — це фантастика. Встигаєш вкопатися в пояс, і по тобі починає летіти все, що тільки можна.
«Відьма» розповідає, що мотивує її підрозділ продовжувати боротьбу з окупантами:
— Коли групі вогневої підтримки говориш, що вони зробили «трьохочковий» і, власне, противник зазнає втрат, це їх мотивує. Коли ти ще один день втримуєш той рубіж, який тобі дали, це теж мотивує. Коли бачиш результат на різних напрямках фронту, скажімо, результат на Ізюмському напрямку, Херсонському, це надихає, це мотивує.
А після перемоги «Відьма» й надалі планує продовжити службу у Збройних Силах України.
