Нове середовище, незнайомий розпорядок, десятки запитань про службу, документи, здоров’я, фінанси чи родину — усе це може створювати додаткову напругу…
У рамках проєкту «Харківський контекст. Кіно» в Харкові відбувся допрем’єрний перегляд та зустріч з авторами короткометражного фільму The face of the latest war. Автором стрічки є ізраїльський документальний фотограф Едуард Капров, а оператором виступив харків’янин Євген Тітов.
— Я народився в Челябінську на Уралі, де прожив 17 років життя. На початку 90-х ми емігрували до Ізраїлю. Україна для мене не чужа країна — тут же мешкає мій брат, а мої пращури — українці, як і багатьох уральських євреїв. Тому, коли росія почала бомбити Україну, я відразу вирішив їхати на історичну батьківщину, аби зафіксувати цю війну та донести світовій спільноті ті жахи, які відбуваються наразі в центрі Європи.
Наприкінці березня митець уперше приїхав в Україну. Спочатку фотографував деокуповані села Київщини та роботу волонтерів у Харкові. Тоді ж, фіксуючи злочини окупантів на цифрову камеру, він зрозумів, що хоче задокументувати цю війну, використовуючи фотографічний процес середини 19-го сторіччя — «на скло». Техніка полягає в тому, що перед самим фотографуванням на спеціально оброблене скло наноситься світлочутливий матеріал, а проявляється зображення відразу після експозиції. На склі проступає оригінальне позитивне зображення, яке існує в єдиному екземплярі та яке неможливо тиражувати. Використовувати таку техніку складно навіть у підготовленій студії, не кажучи про лінію фронту. Тому чоловік переобладнав мікроавтобус під потреби лабораторії.
— Уперше в такий спосіб була задокументована Кримська війна у 1855 році. Це зробив англієць Роджер Фентон спільно з його асистентом Маркусом Спрелінгом. Їм тоді вдалося зробити понад 350 придатних до використання знімків. Я своєю чергою хочу провести історичну паралель між тим, що відбулося 167 років тому в цьому ж регіоні, в Криму, і тим, що відбувається зараз. Хочу показати, що, на жаль, світ не змінився. Змінилася форма, озброєння, фотографічні техніки, але сутність війни залишилась тією самою. Люди продовжують гинути, поки хтось задовольняє свої політичні амбіції, — розповідає Едуард Капров.
У квітні цього року фотограф познайомився Євгеном Тітовим, який надалі виступив оператором стрічки. Саме тоді виникла ідея створення фільму про українських військових і пересічних жителів України з точки зору фотографа, який вирішив задокументувати сучасну війну за допомогою першої фототехніки.
У районі бойових дій команда провела близько трьох тижнів. Вони знімали цивільних людей та військовослужбовців на Харківщині, в Слов’янську, Краматорську та Лисичанську, що на Донеччині та Луганщині.
— Через цю стрічку ми намагаємося донести країнам, які вже втомилися від війни в Україні, що в ту мить, поки вони страждають через те, що їм не вистачає нафти для комфортного існування, тут і зараз від бомб та снарядів гинуть люди. Аудиторія цих країн вже втомилася від прямої журналістської та документальної фіксації подій. Тому, на наш погляд, саме ця техніка, що сягає 19-го сторіччя, ставить питання абсурдності та позачасовості будь-якого бойового конфлікту. В такий спосіб ми сподіваємося привернути увагу до війни в Україні зовсім інших глядачів, ніж тих, які зазвичай цікавиться новинами.
Велика прем’єра стрічки The face of the latest war планується у річницю широкомасштабного вторгнення росіян в Україну.
Фото зі сторінки фейсбук Едуарда Капрова
