Першими діями агресора стала окупація Автономної Республіки Крим і міста Севастополя. Саме з цього моменту почалося вторгнення російських військ на територію України. Ці події…
Балкани лишаються гарячим регіоном на мапі Європи. Від початку грудня там відбувається чергове загострення відносин між Сербією та Косовом, яке привертає дедалі більшу увагу світової спільноти. Про те, що відбувається зараз на Балканському півострові, і яке значення це може мати для України, говоримо з експерткою Катериною Шимкевич.
Довідково. Катерина Шимкевич – кандидатка історичних наук, доцентка кафедри права і публічного управління Запорізького інституту економіки та інформаційних технологій, керівниця Аналітичного центру балканських досліджень, гостьова лекторка Масарикового університету (чеськ. Masarykova univerzita) у м. Брно, Чехія.
– Чим спричинене чергове загострення ситуації на Балканах і чому воно відбувається саме зараз?
– Ескалація, яку спостерігаємо на півночі Косова з 6 грудня, була спричинена підготовкою косівської влади до проведення позачергових місцевих виборів у чотирьох муніципалітетах на півночі самопроголошеної республіки. 6 грудня у місті Зубин Поток представники Центральної виборчої комісії Косова у супроводі поліції увійшли до приміщення будівлі, де планувалося проведення виборів. За повідомленням сербських та косівських ЗМІ, на вхідних дверях будівлі були замінені замки, щоб завадити стороннім вхід туди.
Цим подіями передував спротив місцевих сербів, які зібралися біля майбутньої виборчої дільниці та не пустили представників Центральної виборчої комісії Косова до будівлі. Друга спроба була більш вдалою, але для цього представникам від косівської влади знадобилася допомога поліції. У ЗМІ багато писали про застосування поліцією зброї, світло-шумових гранат та сирени у Зубиному Потоці.
Аналогічні події пізніше відбулися у Лепосавичі та Північній Митровиці. У той самий день прем’єр-міністр Косова Альбін Курті заявив, що на півночі Косова буде збільшена кількість поліцейських, аби слідкувати за безпекою у муніципалітетах.
– Що це за позачергові вибори у Косові, навіщо вони потрібні?
– Проведення позачергових виборів знадобилося через те, що на початку листопада цього року представники косівських сербів залишили органи влади, політичні інституції, поліцейські відділки та суди на знак протесту проти запровадження владою Косова нових номерних знаків для сербських автівок. Конфлікт врегулювали за допомогою спеціальних представників ЄС і США, але залишилося відкритим питання функціонування місцевих органів влади. Тому уряд призначив проведення позачергових місцевих виборів на 18 листопада. У Белграді та північних муніципалітетах Косова, де проживають здебільшого серби, це рішення Приштини назвали незаконним. Проведення виборів вирішили бойкотувати сербські політичні сили, серед яких і партія «Сербський список» (Srpski list). Це найбільша і найвпливовіша партія сербів у Косові, яка мала більшість на виборах у всіх десяти муніципалітетах самопроголошеної республіки, де проживає більшість сербів.
Утім, рішення брати участь у позачергових місцевих виборах ухвалили опозиційні партії, які готові співпрацювати з урядом у Приштині. Цього допустити у Белграді, та й у москві, звісно, що не можуть. Тоді Косово може перестати бути «гарячим казаном» Західних Балкан.
Перераховані фактори й призвели до ескалації на півночі Косова, відповіддю на що стало введення додаткових підрозділів поліції Косова до муніципалітетів. Серби зреагували вкрай негативно – почалися напади на поліцейські дільниці, автомобіль із журналістами, нападу зазнали й працівники цивільної місії ЄС у Косові EULEX. Безпосереднім приводом до ескалації конфлікту став арешт колишнього поліцейського, етнічного серба Деяна Пантича. Це стало поштовхом до зведення сербами барикад з вантажівок на шляхах, які ведуть до муніципалітетів на півночі. Через це поліцейські Косова змушені були закрити два контрольно-пропускні пункти Яринє і Брняк, оскільки пересування ними стало неможливим.
– У контексті зовнішньої політики ми часто говоримо про уявний «колективний Захід». Утім це доволі умовне поняття і в межах «колективного Заходу» є чимало суперечностей. Що ми можемо побачити в цьому відношенні щодо конфлікту між Косовом і Сербією? ЄС, США, НАТО мають спільне бачення ситуації і виходу з неї, чи їхні позиції різняться?
– Це той випадок, коли «колективний Захід» демонструє одностайність як в ухваленні рішень, так і у нерозумінні суті конфлікту, який існує. ЄС і США мають своїх спеціальних представників у регіоні Західних Балкан. Від Євросоюзу тут працює Мирослав Лайчак, візит якого до регіону розпочнеться 14 грудня. Від Сполучених Штатів – Габріель Ескобар, який вже проводить зустрічі з керівництвом Косова та різними політичними силами.
Якщо оцінювати роль ЄС та США, то варто сказати, що Європейський Союз останні місяці демонструє безпорадність і неспроможність вирішити кризові ситуації між Косовом та Сербією. ЄС звертається по допомогу до Сполучених Штатів, і це дає певні результати, нехай і досить короткотермінові. Наприклад, врегулювати листопадову ескалацію щодо номерних знаків та погроз Приштини ввести штрафи проти косівських сербів, які цього не зроблять, вдалося саме за допомогою Сполучених Штатів. На прохання Ескобара уряд Альбіна Курті відклав запровадження штрафів на 48 годин, а потім взагалі відмовився від подібних заходів щодо власників машин із сербськими автомобільними номерами. Водночас 13 грудня Габріель Ескобар заявив, що Вашингтон не прийматиме вимоги Вучича щодо введення 1 тисячі сербських військових до Косова.
НАТО у Косові представлені миротворчою місією КФОР, які стежать за розвитком подій, підтримують безпеку і здійснюють моніторинг, щоб виявляти потенційні загрози. Щоразу за чергової ескалації КФОР посилюють присутність на півночі Косова. Зараз миротворці НАТО знаходяться поблизу барикад, споруджених сербами 10 грудня.
У цивільних аспектах КФОР співпрацює з цивільною місією ЄС EULEX, на патруль якої 10 грудня був здійснений напад з боку косівських сербів. Жозеп Боррель засудив цей вчинок, закликавши сербів негайно розібрати барикади і почати переговори. Брюссель і Вашингтон постійно заявляють, що дві місії – КФОР і EULEX – тісно співпрацюють між собою у контексті збереження безпеки і миру у північних муніципалітетах. У штабі КФОР наголошують, що миротворці готові реагувати, якщо виникне така потреба.
У жовтні у Брюсселі почергово відбулися зустрічі Генерального секретаря НАТО Єнса Столтенберга із сербським президентом Александаром Вучичем і прем’єр-міністром Альбіном Курті. Пізніше Генсек Альянсу звертався до сторін конфлікту, застерігаючи їх від односторонніх дій, здатних спричинити ескалацію.
– А окремі європейські країни, яка їхня позиція? Чи є хтось, хто особливо пильно стежить за розвитком ситуації (наприклад, країни-«важковаговики» у межах ЄС – Німеччина, Франція)?
– Ще з літа у медіа, зокрема на сайті Радіо Вільна Європа. Балканська служба, з’являються матеріали про існування німецько-французького плану остаточної нормалізації відносин між Белградом і Приштиною. Документ ніхто не бачив, але високопосадовці ЄС – Жозеп Боррель, Олаф Шольц, Емануель Макрон, Урсула фон дер Ляєн – у листопаді підтвердили існування цього плану для Сербії і Косова. Пізніше у своїх заявах про цей документ згадували Альбін Курті та Александар Вучич. Прем’єр Косова сказав, що очікував побачити пропозицію від Німеччини та Франції на столі перемовин у Брюсселі в листопаді, але нічого не було. Начебто, через бажання Сербії, оскільки Вучич заявляв, що пропозиції Олафа і Макрона є для нього неприйнятними.
За даними Радіо Вільна Європа. Балканська служба, якщо такий план існує, то він передбачає повне визнання незалежності Косова з боку Сербії, вступ Косова до ООН, забезпечення прав Сербської православної церкви в Косові та прав косівських сербів, використання власної символіки та номерних знаків тощо. За це, начебто, ЄС має не просто обіцяти європерспективу Сербії, а й прийняти її до свого складу.
Підтвердити автентичність документа Вучич чи Курті не можуть. Можливо, у контексті нинішнього загострення, цей план від Німеччини та Франції буде опублікований. Якщо цей документ таки існує, то це стане свідченням вироблення нової стратегії ЄС щодо діалогу Белград-Приштина. Суть стратегії тоді можна побачити в більш чіткій позиції щодо Косова – повне визнання і тиск на Сербію. Утім, мені видається маловірогідним, щоб Вучич пішов на те, щоб визнати Косово. Це означатиме втрату території, підтримки населення і остаточний розрив із кремлем, до чого сербський президент принаймні зараз не готовий.
– Що можна сказати про «руку кремля» в останніх подіях? Чи втручається москва у ситуацію і якщо так, то яким саме чином? Чого вона прагне?
– рф звикла вести гібридні війни, і зараз саме це вона робить на Балканах. Про можливість нової війни говорять не тільки прессекретар владіміра путіна дмітрій пєсков, а й посол рф у Сербії александр боцман-харченко. Якщо почитати їхні заяви, то складається враження, що Сербія вже ввела в Косово війська. У Telegram-каналах розганяється думка про новий конфлікт на Балканах, який станеться, якщо Вучич наважиться на перехід сербськими збройними силами адміністративного кордону із Косовом. Ці інформаційні вкиди грають на руку кремлю, який знову і знову намагається відвернути увагу ЄС і США від України на Балкани.
Є ще одна мета, яку путін переслідує – стати активним учасником діалогу між Сербією і Косовом. Зараз росію усунено від діалогу, але вона прагне там бути. Це відповідає планам кремля використати Косово як прецедент для визнання незалежності Л/ДНР, Абхазії, Осетії, приєднання Криму. Це є ідея, за якою путін ганяється вже багато років, і ніяк не реалізує. Йому важливо узаконити свої посягання на території України, показавши світові, як кейс Косова впливає на міжнародні відносини і безпеку у регіональному вимірі.
– Можна виділити кілька вимірів використання «косівського прецеденту» москвою: офіційна позиція, зовнішня риторика, внутрішня пропаганда, прагматичні інтереси. Можна побачити певні грані та, можливо, відмінності між цими вимірами?
– Всі виміри є взаємодоповнюючими, тому розділяти їх не варто. Реальна політика рф щодо Косова полягає у невизнанні незалежності. З іншої сторони, путін в травні цього року показав, зокрема і Вучичу, що тримати слова він не збирається. Незалежність самопроголошеної республіки і використання цього факту відповідає завданню з реалізації прагматичних зусиль – виправдати агресію в Україні, вкотре показати світові, що Крим на законних підставах став частиною рф. Отакий підхід Вучичу точно не подобається, але він змушений миритися із подібними іграми, аби і надалі отримувати підтримку від москви.
Офіційна позиція, як і реальні інтереси рф на Балканах, будуються на пропаганді, агресивній зовнішній риториці та гібридній війні. росія посилила гібридну війну проти Приштини, контролює оточення вучича, і вкладає йому до вух, те, що сербський президент не чує чи не бачить. Ну а зовнішня риторика є результатом вдало проведених інформаційних операцій, які дозволяють рф підтримувати вогнище небезпеки у стані постійного підігріву.
– Як український уряд реагує на ситуацію? Чи є загроза для України у найближчий чи довготерміновій перспективі?
– На офіційному сайті МЗС 11 грудня з’явилося оголошення, в якому громадянам України рекомендують уникати поїздок до регіону Західних Балкан у зв’язку із «загостренням відносин між Белградом і Приштиною». Також МЗС України радить громадянам, які перебувають в регіоні, уникати місць скупчення людей, а за необхідності звертатися на гарячу лінію Посольства України у Сербії чи МЗС України.
Україна має реагувати на події на півночі Косова, засуджуючи і появу барикад, і напади на миротворців, поліцейських, порушення домовленостей. Косово з початку широкомасштабної війни підтримує Україну, зокрема, у гуманітарній сфері чи надаючи стипендії для українських журналістів. У самопроголошеній республіці проходили навчання українські сапери, оскільки розмінувальники Косова мають величезний досвід очищення території від різних видів наземних снарядів та мін.
Загроза для нашої держави існує завжди, оскільки росія намагається розхитати ситуацію прихованими методами. Гібридна війна більш витончена і від неї спочатку йде просто дим, як зараз на півночі Косова. Відкрита ескалація можлива потім, якщо ЄС, США і НАТО вчасно не зреагують і не змінять свої підходи до наявної ситуації. На відкрите втручання росія не наважиться, бо у неї немає на це ресурсів. Вучич же без підтримки свого патрона з кремля не стане вводити війська, він буде тиснути і показувати, що Приштина не забезпечує права сербів, а Белград може. Це один із предметів маніпуляції Сербії, яка прагне, щоб Косово виконало положення Брюссельської угоди щодо появи Асоціації сербських муніципалітетів.
Потенційно це створить ще один прецедент, яким, можливо, спробує скористатись путін. Наприклад, аби при підписанні мирної угоди, якщо така буде, між рф і Україною, аналогічне утворення виникло на сході нашої держави. Але серби у Косові мають потенційно на це право, бо у проблемних регіонах самопроголошеної республіки проживають представники іншої етнічної групи. В Україні ситуація інша, тому використання путіним подібного прецеденту, якщо він буде створений, допустити не можна.
