Пошкодження можуть ускладнити переробку, зберігання й відвантаження нафти. У ніч на 11 листопада Сили оборони України завдали удару по одному…
441 цивільну людину вбили російські військові у трьох областях України лише за півтора місяця від початку широкомасштабного нападу російської федерації на Україну. Такими є дані зі звіту Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини про вбивства і терор російських воєнних злочинців проти цивільних осіб у Київській, Чернігівській і Сумській областях у період з 24 лютого по 6 квітня 2022 року.
Звіт підготовлено за результатами роботи Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні станом на 31 жовтня 2022 року. Документ описує, як російські військові вбивали мирних мешканців у 102 тимчасово окупованих українських містах, селах і селищах на півночі країни. У ньому наголошується, що беззаперечно встановлена цифра в 441 задокументовану жертву є попередньою і може суттєво збільшитись, оскільки наразі триває робота щодо підтвердження ще щонайменше 198 убивств у трьох зазначених областях за перші шість тижнів збройного нападу рф на Україну.
Гендерно-віковий розподіл убитих свідчить, що насамперед російські окупанти страчувати чоловіків — з 441 убитих мирних людей 341 були чоловіками, 72 жінками, 20 хлопчиками і 8 дівчатками. Це є ознакою переважної уваги воєнних злочинців до чоловіків за ознакою статі внаслідок їхніх традиційних гендерно обумовлених ролей у суспільстві. Справді, у більшості випадків окупанти затримували цивільних осіб за підозрою в участі в бойових діях, причетності до ЗСУ, українських правоохоронних або силових структур чи іншому сприянні українським військовим.
Окремо у звіті ретельно проаналізовано 100 вбивств із 441 встановлених, які представлено як показові прикладами страждань, що їх зазнали представники цивільного населення районів, захоплених військами російської федерації. Встановлено, що російські військові здійснювали свавільні страти як на місці невдовзі після затримання, так і в місцях незаконного утримання під вартою. Тіла багатьох жертв були знайдені зі зв’язаними за спиною руками та вогнепальними ранами голови.
Часто страти відбувалися після перевірок російськими військовими, причому приводом для вбивства могло стати будь-що, що не подобалось окупантам, — від необережного висловлювання або текстового повідомлення в телефоні до елементу військового одягу, або документа про попередню військову службу.
Страти цивільних людей з місцевих мешканців відбувалися повсюдно в тимчасово окупованих російською федерацією районах Київської, Чернігівської та Сумської областей. Судячи з усього, це може свідчити про системність здійснюваних окупантами терору та репресій, і не може бути списане на випадкові ексцеси і непідконтрольні вищому військовому керівництву вчинки окремих російських солдат. Зрештою, на користь цього твердження свідчить той факт, що російська федерація не здійснює і не демонструє намірів здійснювати жодних заходів щодо розслідування і притягнення до відповідальності військовослужбовців армії рф, причетних до вбивств людей з числа місцевих цивільних мешканців тимчасово окупованих росіянами територій України.
Попри повсюдність страт на захоплених російськими окупантами територіях, мешканці окремих населених пунктів постраждали більше за жителів інших. Зокрема, у звіті виділено місто Буча Київської області, яке російські війська контролювали з 5 по 30 березня. Станом на 31 жовтня 2022 року Управління Верховного комісара ООН з прав людини задокументувало тут вбивства 73 цивільних людей (54 чоловіки, 16 жінок, двоє хлопчиків та одна дівчинка). Також у Бучі триває робота з підтвердження ще 105 ймовірних убивств цивільних людей — 85 чоловіків, 11 жінок і 9 дорослих, стать яких не вдалось встановити.
Обставини свавільних страт переконливо свідчать, що вбивства можна вважати воєнними злочинами у вигляді умисного свавільного вбивства цивільних осіб, що є грубим порушенням міжнародного права. Оприлюднений звіт стане частиною правового обґрунтування і доказової бази майбутнього міжнародного трибуналу над російськими воєнними злочинцями. Ознайомитися з повним текстом звіту можна на сайті Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй з прав людини.
