Ці та інші обов’язкові елементи є звичними на сьогодні складниками сучасної базової загальновійськової підготовки, яка пройшла кілька етапів трансформації та вдосконалень від початку широкомасштабного вторгнення….
Останнім часом дещо почастішали «наїзди» «військкорів» на керівництво міноборони рф. Також гіркін не став мовчати та розповів гірку правду для кремля про реальну ситуацію на фронті.
Тим часом інші «штики» роспропаганди проявляють невдоволеність від економічного падіння та нерозумним «розподілом бюджетних коштів».
Наприклад, пропагандистська «змія» у вигляді андрія медведєва вкусила за хвіст прем’єр-міністра росії мішустіна. Приводом стало його рішення про виділення 5,7 млрд рублів на створення російськомовних шкіл у Таджикистані.
Насправді з допису медведєва для мішустіна (читай: путіна) приводом для роздумів мали б стати тези, які повністю вбивають конструкцію майбутнього московії.
«У ситуації з виділенням майже 6 млрд рублів на російськомовні школи в Таджикистані дивно навіть не те, що це все відбувається в розпал „сво“, коли люди по 50-100 рублів скидаються на спорядження, приціли, буржуйки.
Незрозуміло в принципі: ці школи в Таджикистані потрібні навіщо? Щоб його громадяни вивчали російську мову? Тільки це все профанація. Адже добре відомо, як складаються тут, у рф, іспити з мови.
І вся ця ніби інтеграція — це ще більша профанація, тому що мігранти живуть закритими громадами, мову не вчать, на традиції вони начхати хотіли, росія для них лише харчова база, і не більше…
І найголовніше. В Азії живуть мільйони росіян. Чому рф знову створює умови для зовсім чужих собі за духом та суттю мігрантів?
Немає давно срср і немає жодного спільного минулого. Мігранти в підручниках читають про жахи російської імперської окупації.
Ці майже 6 мільярдів — це не питання куди й навіщо рф витрачає гроші. Це питання, яке майбутнє будується в росії», — підсумовує пропагандист медведєв.
Лише цих шістьох тез вистачить, аби зрозуміти: путін за допомогою «50-100 рублів на буржуйки» намагається відтворити те, в що ніхто не вірить навіть у самій московії. Адже йому вже відкритим текстом пишуть, що немає спільної для всіх російської мови, у підручниках з історії в колишніх республіках срср (а не тільки в Україні) пишуть про жахи імперської окупації.
Отже, нехай цей «російський уроборос» пожирає себе сам й надалі. Все, що його вбиває, робить Україну сильнішою.
Джерело: Центр стратегічних комунікацій SPRAVDI
