Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
Воїн Сергій із позивним «Волк» — з Полтавщини. Екстремал, байкер, президент одного з місцевих мотоклубів. Свій перший байк він зібрав в 15 років. Як він сам каже, з юних літ має пристрасть та хист до техніки.
До війни чоловік мав механічну майстерню, в якій виготовляв кастомні мотоцикли. Нині ж він — водій-гранатометник мінометної батареї в одному з піхотних підрозділів.
— Я на фронті тому, що так потрібно! Я не хочу бути рабом. І щоби мої діти були рабами також не хочу! — наголошує він.
Разом із побратимами Сергій виконує бойові завдання на одній з ділянок фронту на Бахмутському напрямку. Тут бої з окупантами точаться щодня. І наші воїни докладають чимало зусиль, аби стримувати ворога і не давати йому покращити своє тактичне становище.
На своєму броньованому позашляховику Сергій підвозить бойові розрахунки, тягає міномет, здійснює доставку боєкомплекту. А головне — вивозить з поля бою поранених.
— Строкову я служив, здобувши фах кінолога. Люблю собак. Там же, де я навчався, купив собі щеня і вишколив його. Згодом працював у одному з підрозділів МВС у столиці, — розповідає Сергій про свій життєвий бекграунд. — Але в органах так і не прижився. Тому після поневірянь по різних роботах відкрив, зрештою, свою справу. І не прогадав — до підступного російського нападу замовлень було багато. Виявляється і в Україні, і за кордоном не бракує людей, які готові заплатити багато грошей за сконструйований під їхній індивідуальний запит мотоцикл. Цим я і займався. Але наступного дня після російської атаки повісив на майстерню замок, сказав недозбираному байкові «я не на довго, маленький», і пішов воювати. Сподіваюсь, що встигну дозбирати того мотоцикла для замовника!
Свою нинішню автівку, яку Сергій отримав від волонтерів, він дуже хвалить. Адже перед тим, як потрапити на фронт, машина пройшла попередню модернізацію. Було наварено бронезахист днища, дверей. Додаткові протиуламкові екрани отримав радіатор та моторний відсік.
— Той, хто цим займався, розумів потреби бійців. Судячи з того, що покладено навіть додатковий захист бронепластинами зон посадки пасажирів, людина, певно, і сама воювала! Дякую колезі-механіку за такий розумний підхід і турботу за життя військових, — наголошує Сергій.
Свою фронтову автівку він, до слова, також лагідно кличе «маленька». Каже, що техніка все розуміє. І за добре та турботливе до неї ставлення вона обов’язково віддячить в кризовий момент.
Фото та відео автора.
