Під час цих дій, як відомо, важливі бойові завдання покладаються на підрозділи Річкової флотилії ВМС ЗС України. Сприяючи військам, що…
«Що хочемо, те й робимо». За цим принципом діють на тимчасово окупованих територіях російські окупанти, мало чим відрізняючись від гітлерівських зондеркоманд
Перші згадки про права людини датовані ще роками до нашої ери. До нас дійшли слова давньоєгипетського фараона, який наказував своїм підлеглим: «Коли з Верхнього або Нижнього Нілу приїжджає прохач, зробіть так, щоб усе проходило відповідно до закону, щоб був дотриманий звичай і поважалися права кожної людини».
Перелік подібних історичних фактів можна продовжувати. Але повернімось у наші дні: ця тема є надто болючою для українців, особливо тих, хто так чи інакше постраждав від російських окупантів. Такий приклад: рятуючись від ворожих бомб і ракет, мільйони наших земляків виїхали за кордон.
— Мені пощастило потрапити до дуже порядної сім’ї, де наше горе сприймають як своє й не лише співчувають, а й створили для мене належні умови проживання, — говорить 27-річна Валерія з Херсона. — Низький уклін цій польській родині. Але ж власна домівка є власна…
Не всім українцям, яких війна вигнала з їхніх домівок, так пощастило: сотні тисяч, а то й мільйони змушені жити в значно гірших умовах. Навіть ті, хто живе у власних помешканнях. Адже будь-якої миті до них можуть залетіти «Іскандери» чи «Калібри». А що вже казати про жителів тимчасово окупованих територій, де людське життя й ламаного шеляга не варте? Бо ж будь-який російський зайда, наковтавшись шмурдяку, може тебе застрелити. А ковтають вони, як розповідають люди, що пережили окупацію, добряче.
— Де вони брали той самогон — невідомо, але більшість із них усі дні були під мухою, — розповідає жителька одного із сіл Київщини Марія. — І витворяли казна-що. Втім, і тверезі не вирізнялися більш менш людською поведінкою.
«Ніякий суд нам не указ…»
Зважаючи на звірства, безчинства московитів, чимало українців за останні місяці звернулися до Європейського суду з прав людини. І там їх почули. Суд зобов’язав росіян «не здійснювати воєнні напади на цивільне населення та цивільні об’єкти, в тому числі на житлові приміщення, транспортні засоби швидкої допомоги та інші цивільні об’єкти». Зобов’язав також негайно гарантувати безпеку закладів медичної допомоги, їхніх працівників. Найбільше звернень до ЄСПЛ надійшло з приводу нищення особистого майна, катувань, вбивств, завдавання тілесних ушкоджень, взяття заручників і викрадення людей.
Проте, схоже, що московитам від цього ні холодно, ні душно: росія перестала виконувати рішення Євросуду ще в березні 2022 року — відразу після її виключення з Ради Європи 16 березня 2022 року, а самі рішення Європейського суду з прав людини там ще з 90-х називають «податком на катування». російській владі легше сплачувати грошові компенсації постраждалим із держбюджету та продовжувати масово порушувати права людини, ніж просувати демократичні зміни.
росія не вживає заходів, щоб встановити долю безлічі людей, не виправляє законодавство про свободу зібрань, не виплачує 10 мільйонів євро, присуджених Грузії у 2014 році у справі про масову депортацію грузинів у 2006 році після арешту в Грузії російських офіцерів.
— Вочевидь, найбільший страх у російського політичного керівництва викликають наслідки розгляду міждержавних та індивідуальних справ з Україною. І сьогодні, перебуваючи на деокупованих територіях Харківщини, я бачу сліди масових порушень прав людини, — говорить Уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець. — російські громадяни своїм мовчанням самі позбавили себе чи не останнього механізму захисту власних прав від диктатора.
