У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
На останньому засіданні ради з прав людини рф, яку після чергових мракобісно-геополітичних заяв путіна вже саркастично назвали «засіданням ради з прав людства», кремлівський диктатор видав черговий фейк, що нібито «єдиним і справжнім гарантом суверенітету України може бути росія, а польські націоналістичні угруповання сплять і бачать, щоб забрати західні території України».
Між іншим, путін згадав і про псевдореферендуми, завдяки яким, на його переконання, аж «мільйони людей стали частиною нашої загальної культури, традицій, мови».
Насправді навіть короткий огляд тез його виступу на цій «раді з прав людства» говорить лише про одне: путіну дійсно дуже важко вжитися в образ лідера «великої росії», яка зазнає нищівної поразки.
Багато експертів його фразу «сво може стати довгим процесом» взагалі вважають найкатастрофічнішим висловлюванням бункерного діда за останні часи.
Адже у такий спосіб він фактично визнав, що:
– ніяка «спецоперація не йде за жодним планом»;
– ані тактичного, ані тим більше стратегічного планування оборони (про наступ взагалі не йдеться) апріорі не здійснюється;
– кремль у війні з Україною вже став тим, кого ведуть, а не тим, хто веде.
Тому й залишається путіну з останніх сил лякати ядерною зброєю, пояснюючи, чому московія все ж таки може використати її першою.
За його словами, «якщо рф за жодних обставин не застосовуватиме ядерну зброю першою, то вже не зможе повноцінно відповісти». Хоча запевнив, що росія не збирається «розмахувати цією зброєю, як бритвою, бігаючи по всьому світу», але виходить із того, що вона є.
Отже, підхід диктатора залишається незмінним: при повному розпачі від провалу на всіх фронтах — лякати атомними бомбами, щоб людство рідше замислювалося про свої права, а частіше зважало на умови ядерного шантажиста, якого не варто дратувати.
Тож кремлівському маніяку, який зараз бігає між цивілізованих людей, розкидаючись фейками та розмахуючи своєю ядерною бритвою, на майбутньому Міжнародному трибуналі людство з легкістю документально доведе його злочинність. І на відміну від «сво» цей процес не «буде довгим». Нюрнберзький, нагадаємо, тривав трохи понад 10 місяців.
Джерело: Центр стратегічних комунікацій SPRAVDI
