За своїм змістом вони різняться настільки гранично, що свідчать про два цілковито протилежні, абсолютно несумісні між собою світогляди. Українське «Ніколи знову!» постало…
російська пропагандистська машина ніколи не гребувала можливістю посмакувати подробицями «звірства українських карателів», регулярно вигадуючи страждання «розіп’ятих хлопчиків» тощо.
Перші фейкові повідомлення російських медіа про «масово загиблих у конфлікті в Україні» з’явилися ще… 1 грудня 2013 року. Це було на початку Майдану, коли тривало протистояння на вулиці Банковій у Києві.
Відтоді криваві сюжети, в основу яких лягали як маніпулятивні «версії» реальних подій, так і відверті фейки, використовувалися для накручування антиукраїнської істерії всередині рф та в рекрутингу охочих узяти участь у війні на Донбасі. Відігравали вони свою роль і в трансляції «російського бачення» конфлікту на зовнішню аудиторію. кремль намагався переконати світ у «нацистській сутності київського режиму», нав’язати наратив про Україну як про failed state.
Широкомасштабне вторгнення, що почалося 24 лютого, суттєво ускладнило це завдання. Адже Україна проявила інституційну стійкість, і міжнародна спільнота має можливість спостерігати за воєнними злочинами російської армії в прямому етері.
Однак мережі Telegram-каналів періодично розповідають про «воєнні злочини» саме українських військових, включаючи фейкові масові розстріли цивільних у щойно звільнених містах. Часто твердження пропаганди зовсім безапеляційні, просто опубліковані чи буденно озвучені дикторами новин.
Окреме місце серед «доказів» посідають відео з кадрами катувань та страт російських полонених. Часто-густо за такі відео окупанти видають свої старі відеосюжети часів чеченської війни.
Окрім цього, є окреме «кіно», адресоване російським військовим, здачу яких у полон кремль явно не вітає (аналогічним сигналом для морально нестійких «вагнерівців» стала «кувалда пригожина»).
Оприлюднення кривавих роликів можна вважати частиною інформаційно-психологічних операції, спрямованої на примушування України до переговорів на російських умовах. У такий спосіб кремль намагається використати ці відео, щоб:
— переключити увагу з російських воєнних злочинів проти цивільного населення на «порушення правил війни» українцями;
— відвернути увагу від того факту, що московія розв’язала найбільшу з часів Другої світової війну в Європі, здійснює агресію проти суверенної держави та грубо порушує норми міжнародного права;
— розмити межу між жертвою й агресором, зобразивши обидві сторони збройного конфлікту жорстокими дикунами, злочини яких мають жахати західного обивателя.
Цілком очевидно, що задум росіян полягає в тому, щоб підірвати суспільну підтримку допомоги Україні в країнах ЄС та НАТО. путін робить це, намагаючись достукатися до емоцій об’єктів інформаційних атак.
Отже, російська пропаганда активно використовує шок-контент у спробах збити фокус уваги міжнародної аудиторії зі справжніх цілей рф, а також намагається викликати огиду світу до цієї війни загалом та до всіх її учасників зокрема.
Джерело: Центр стратегічних комунікацій SPRAVDI
