Півтора року тому він випадково з’явився на порозі їхнього будинку на Донеччині, а сьогодні вже пережив кілька передислокацій, атаки FPV-дронами й став улюбленцем усього…
Спочатку ти командир взводу, а наступного дня уже командир інженерно-саперної роти. Замість буденного виконання службових обов’язків, ти намагаєшся вивести особовий склад з оточення рашистів, паралельно відгадуючи, де ще від ворога очікувати підлість. Саме така доля випала зовсім молодому за віком, але доволі досвідченому офіцеру з позивним «Мохіто».
– Кожен військовий завжди має бути готовим до найнеочікуваніших подій і викликів долі. Особисто я відчув це в перші хвилини бою, коли ми підривали мости задля перешкоджання просуванню техніки ворога на нашу територію. Це було справді важко, але коли розумієш, що саме на нас відповідальність за збереження життя сотень і тисяч людей, то ти одразу готовий докласти титанічних зусиль і навіть покласти власне життя, – розповідає «Мохіто».
За словами командира, найважче отримувати доповіді про втрати, адже це переважно ті захисники, що були поруч у складних випробуваннях. З одними був знайомий ще з дитинства, з іншими разом навчалися у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, з рештою побраталися під час служби. А головне – всі разом мріяли про щасливе майбутнє.
– У нас доволі багато роботи, адже окупанти постійно використовують проти нас різноманітні зразки озброєння, до застосування яких ми маємо бути готові. Попри це, всі поставлені завдання виконуються. Наш підрозділ доволі швидко навчається на полі бою, адже ми розуміємо, що не маємо права на помилку.
Офіцер впевнений, що Перемога обов’язково буде за нами.
