Так мешканець Кропивницього відреагував на законні вимоги працівника Національної поліції України та військовослужбовців Збройних Сил України з ТЦК та СП…
Образ України за кордоном тривалий час формувався не українцями. росія через поширення дезінформації активно долучалася до формування негативних аспектів сприйняття української держави в світі. Після 24 лютого війна росії проти України істотним чином змінила акценти в тому, як бачать зараз Україну поза її межами. Франція є однією з держав, де активно триває популяризація української культури.
Розуміння того, що держава має піклуватися про те, як її бачать у світі, виникла наприкінці XIX ст. Тоді було створено інституції у Франції (Альянс Франсез), Італії (Товариство Данте Аліг’єрі), Німеччині (Загальне німецьке шкільне товариство для збереження німецькості за кордоном). Їхнє спільне завдання полягало в тому, щоб всебічно сприяти популяризації національної мови та культури за кордоном. Країна, яка розуміє краще іншу культуру, сама стає більш привабливою для туризму, освіти та загалом міждержавних контактів.
Загалом використання не військово-політичних методів для комунікації зі світом здобуло назву публічної дипломатії. Окремо існує поняття культурної дипломатії, коли шляхом популяризації культури формується сприятливий імідж держави за кордоном. Якщо до цього всього долучаються ЗМІ, то це отримує назву медіа-дипломатія. Класичний приклад медіа-дипломатії Радіо Свобода як інструмент США для інформаційного протистояння з срср у часи «холодної війни».
Основною інституцією в Україні, яка працює з публічною та культурною дипломатією, є Український Інститут (УІ). УІ було створено в 2017 році, а основним його завданням є формування позитивного образу України за кордоном через організацію спільних проєктів у сфері культури. Кінофестивалі, літературні резиденції, музейні виставки — все це краще пояснює українську специфіку іноземній аудиторії, а також дозволяє дізнатися більше про інші країни.
УІ здійснює аналітичну роботу зі сприйняття України та української культури за кордоном. Хоча ці проєкти було реалізовано до 24 лютого, там є багато цікавих моментів, які важливі для подальшої роботи української дипломатії. Наразі є аналітика по таких країнах, як Франція, Німеччина, Польща, Угорщина, Японія, Туреччина, США та Велика Британія.
Франція є країною, яка має багато історичних зв’язків з Україною. Анна Ярославна, яка стала дружиною Генріха I, син Пилипа Орлика Григорій, який став відомим дипломатом та генерал-лейтенантом французької армії, міжвоєнна діяльність еміграції УНР та гетьманців, українець П’єр Береговуа, що був прем’єром Франції у 1992-1993 роках.
Загалом наразі для УІ одними з пріоритетних країн для роботи є Франція та Німеччина. Навесні цього року Ольга Сагайдак стала спеціальним представником Українського Інституту у Франції. У коментарі АрміяInform вона розповіла про проєкт «Українська Весна» та як посилюється присутність культури України у Франції.
— Втрати з боку української культури, зокрема театрів та музейних колекцій, на французів впливають не менше, а може часом і більше, ніж людські втрати. Коли вони це бачать, то доволі чуттєво реагують. Коли французи усвідомлюють українців як культурну націю, Україну, де є культурна спадщина Європи, то це впливає і на політичні рішення також, — розповіла Ольга Сагайдак.
Ініціатива «Українська Весна» покликана постійно привертати увагу до української культури, українських контекстів. Як один з інструментів використовує можливість знайомити діячів культури України та Франції для того, щоб через людські стосунки, через професійні стосунки згодом виникали інституційні стосунки та програмна співпраця в майбутньому.
-Проєкт триває з весни та з осені отримав фінансування. Спочатку це була волонтерська ініціатива, а тепер це проєкт Українського Інституту, Посольства України у Франції за сприяння Dofa Fund та фінансування USAID, — наголосила Ольга Сагайдак.
Для того, щоб Парижем було ухвалено рішення про надання подальшої допомоги Україні, важливу, якщо не сказати, ключову роль, відіграє громадська думка. Французи кажуть своєму уряду, що варто підтримувати Україну, яка втрачає свою культурну спадщину через російську агресію.
Як зазначає Ольга Сагайдак, основними формами співпраці нині є лекції, музичні вечори, зустрічі з літераторами. Так само створюються можливості з французькими університетами, наприклад Інститутом східних мов і цивілізацій.
«У середині листопада розпочалася програмна співпраця з Університетом Сорбонни, де будуть відбуватися теж лекції. Також 22 листопада відбулася лекція в SciencePo — це університет, який випускає майбутніх політиків і еліту французького істеблішменту. Там були журналісти Тетяна Огаркова і Володимир Єрмоленко і зібрали величезну аудиторію. Їм задавали дуже багато запитань про поточну ситуацію в російсько-українській війні.
Також на університетських майданчиках ми говорили про Соломію Крушельницьку, яка виступала в Паризькій опері. Професорка Любов Кіяновська розповідала своїм французьким колегам музикознавцям про Соломію Крушельницьку, ювілей якої (150 років) ми святкуємо цього року. Або Тарас Лютий розповідав про Григорія Сковороду і там теж була така цільова аудиторія. До 300-річчя Сковороди відбувалася лекція», — підкреслила Ольга Сагайдак.
Окремо організовуються виставки, щоб французи змогли особисто побачити трагедію війни та більше дізнатися про українську культуру.
— У нас є візуальна програма, ми робимо виставки в Українському культурному центрі. А також виставки на відкритих майданчиках — зараз триває в 10-му районі Парижа на огорожі великого парку виставка Українського Інституту «Листівки з України». Це 30 об’єктів культури, пам’яток архітектури, які були зруйновані або пошкоджені в Україні зараз під час війни«, — прокоментувала Ольга Сагайдак.
Триває також обговорення, як покращити ситуацію з перекладами українських книг французькою та можливості двосторонньої співпраці між музейниками та реставраторами.
— Ще один формат, який ми використовуємо, це круглі столи для фахівців. Відбувся круглий стіл для фахівців книжкової галузі, де ми говорили про те, що приїздили українські експерти, представники Українського інституту книги. Очільниця PEN Україна Тетяна Терен, журналістка Ірина Славінська говорили про необхідність збільшити кількість перекладів української літератури. Бо дуже мало присутня українська книга на французьких книжкових полицях. Також вони зустрічалися з Національною бібліотекою Франції — однієї з найбільших у Європі, де дуже мало книг про Україну.
Ми робили круглий стіл для директорів музеїв. Директорка Мистецького Арсеналу Олеся Островська, директорка Музею Ханенків Юлія Ваганова, директор Історичного музею в Чернігові Сергій Лаєвський, представниця Національного художнього музею України Оксана Баршинова спілкувалися зі своїми колегами. Розповіли директорці Лувру, директорам паризьких музеїв, як ті можуть допомогти українським музеям. Також говорилося про майбутнє, про перспективи співпраці, стажування, експертизи й відновлення.
Зараз триває програма для реставраторів. Українські реставратори приїхали до Франції та щодня спілкуються з своїми колегами з різних департаментів реставрації живопису, реставрації документів, книжок, декоративного мистецтва. Вони відвідують різні реставраційні центри для того, щоб здобути професійні, персональні контакти та з часом долучати французьку реставрацію для відновлення пошкодженої спадщини, — розповіла Ольга Сагайдак.
Ольга Сагайдак переконана, що «французька громадська думка міняється дуже динамічно. Можливо, це не так видно на публічному та політичному рівні, але тут видно, що вона суттєво міняється.
Наразі ми бачимо, що Україна дуже присутня в інформаційному полі Франції. Французьке телебачення передає з ранку до вечора про трагічні події. І вони вражають французів.
З іншого боку, відбувається дуже багато подій. Нещодавно було відкрито виставку в Центрі Помпіду. 23 листопада розпочався великий фестиваль Week-end a l’Est (Вікенд а л’Ест), де понад 100 подій присвячено Одесі. Наша „Українська Весна“ триває. Інтелектуальна спільнота — люди, які цікавляться інформацією, однозначно усвідомили, що українська культура не буде пов’язана з російською. І що це просто неможливо».
У дослідженні УІ про Францію було вказано, що французи вважають Україну частиною російської культури чи штучним утворенням після розпаду срср. Тепер все кардинально інакше. І насамперед бачимо, що французи тепер не запрошують росіян на одні події з українцями. Ця зміна, на думку Ольги Сагайдак, є свідченням прогресивних позитивних видозмін у тому, як французи бачать Україну та українців.
