Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
Похмурі тривожні дні лютого 2022 року командир 152-мм гармати САУ 2 С3 «Акація» молодший сержант Ярослав запам’ятав на все життя. Звістку про початок широкомасштабного вторгнення рашистів в Україну він зустрів у Польщі, де тривалий час працював після звільнення зі ЗС України у 2019 році. Ніяких вагань і роздумів не було. Над його країною нависла смертельна небезпека, тому прийняв єдине правильне рішення. Він звільнився, зібрав речі і поїхав додому, щоб захищати Україну від російських нелюдів.
У пам’яті закарбувалися обличчя сотень людей: жінок, дітей на українсько-польському кордоні. Вони тікали від війни, бомбардувань і обстрілів російських загарбників. Люди змушені були залишити свою Батьківщину і шукали рятівний притулок для себе і своїх дітей. Вже за декілька днів він був у військкоматі, де отримав призначення на посаду командира гармати самохідної артустановки в один із механізованих підрозділів, який діяв на південному напрямку оборони.
Людей з таким рівнем підготовки було не так багато. За плечима в Ярослава чотири роки військової служби з 2016 по 2019 рік, три тривалі ротації в районі проведення АТО/ООС. Так, він мав необхідні навички та вміння. Саме війна радикально змінила його життя і вплинула на подальшу долю.
Народився Ярослав на Вінниччині. Після школи закінчив професійно-технічне училище і отримав цілком мирну професію зварювальника. Потім продовжив навчання у Вінницькому аграрному університеті. Планував створити власний бізнес і займатися перспективними проєктами. Але війна змусила внести в ці плани суттєві корективи. У 2016 році уклав контракт зі ЗС України. В одному з навчальних центрів пройшов підготовку на старшого навідника 203-мм самохідної гармати 2С7 «Піон». Отримав призначення на посаду старшого навідника окремої артилерійської бригади. Багато часу провів на полігонах, де активно навчався всіх тонкощів застосування цієї потужної зброї. Виконання бойових завдань на сході також вплинуло на здобуття необхідного досвіду і професійної майстерності. Хоча, зі слів Ярослава, справжній іспит йому довелося пройти саме під час повномасштабного вторгнення.
— Такої інтенсивності і щільності бойових дій, як зараз, у 2016 році не було, — розповідає Ярослав. — Ворог активно застосовує всі види ураження: починаючи від стрілецької зброї і закінчуючи авіацією та балістичними ракетами. Тому нам доводиться постійно враховувати всі імовірні сценарії розвитку подій під час виконання завдань. Це допомагає не тільки успішно впоратися з ними, але й зберегти життя.
Ярослав пригадав своє перше бойове завдання. Воно було ускладнено тим, що діяти довелося на незнайомій місцевості в умовах дефіциту часу. Тоді наша розвідка виявила вантажний КАМАЗ із піхотою в кузові. Він направлявся на посилення опорного пункту окупантів. Екіпаж після надання координат цілі негайно вийшов на рубіж ведення вогню.
— Всі члени екіпажу працювали як єдиний злагоджений механізм. Треба було діяти максимально швидко, тому що ворожа машина будь-якої миті могла змінити місцезнаходження. Ми випустили 10 фугасних снарядів і з відстані близько 13 кілометрів знищили ціль. Розвідники нам потім сказали, що від того КАМАЗа та його «пасажирів» майже нічого не залишилося, — поділився спогадами командир гармати.
За вісім місяців активних бойових дій екіпаж Ярослава разом з іншими гармашами їхнього підрозділу знищили багато одиниць ворожої техніки: танків, БМП, БТР, артилерійських систем, живої сили. Від влучних пострілів 152-мм гармати не один раз злітали в повітря і займалися вогнем склади із боєприпасами, пально-мастильними матеріалами. Згадує, що найбільш напруженими були бойові дії під час наступу на Херсонському напрямку. Бої та артилерійські дуелі відбувалися щодня. Екіпаж Ярослава теж відмітився результативними діями. Найбільш вдалим був вогневий наліт на скупчення ворожої бронетехніки. Отримавши дані аеророзвідки, вийшли в район зосередження і чотирма снарядами знищили два танки рашистів, які під прикриттям лісосмуги намагалися вести вогонь по механізованих підрозділах, які наступали. До речі, саме за допомогою БПЛА їм вдається досягати найкращих результатів під час ведення вогню, особливо по стаціонарних цілях: укріпленнях загарбників, складах і пунктах управління.
Зі слів Ярослава, виконувати найскладніші завдання їм допомагає не тільки високій рівень підготовки і злагодженість екіпажу, а й велика віра в нашу Перемогу!
Фото Дмитра Завтонова і з особистого архіву сержанта Ярослава
