Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Тим часом на росії повернули кріпацтво. Главпахан іркутської області на росії дохідливо пояснив мамкам могилізованого м’яса, що їхні синочки по факту є хатніми тваринками, а він — їхній хазяїн. Хоче — з маслом з’їсть, хоче — кине на кулемет, хоче — ремонт собі на дачі зробить. За словами ігоря кобзєва, мобілізовані росіяни не належать їхнім сім’ям, вони віднині належать державі-терористу.
Під час промови на зустрічі із зали не пролунало жодного заперечення, адже російські раби принципово нездатні виступити проти власного хазяїна. Покліпав оченятами, сумні кріпаки розбрелися по землянках, чекати нових наказів. А якщо в рудиментарних органах черепної порожнини в когось на мить могли з’явитись сумніви, то вони неодмінно зникнуть під час щоденної терапії пропагандою з телевізора, де соловйов та скабєєва розповідають про дуту велич росії, яку вони досі вважають справжньою країною.
Ось такі реалії сучасних рабських виміратів, які колись називались росією: поки голі, босі, замерзаючі кредитні раби розлітаються на шмаття з іржавою зброєю в українських степах, ждулі за тисячі кілометрів чекають на сім мільйонів дерев’яних «гробових» та папірець на стіну, яким вони мають і будуть пишатись. Ось такий він «русскій мір». Не вистачає тільки дзвоника в носі.
Фото з російських ЗМІ
