Сьогодні він навчається на оператора БПЛА у 37-й окремій бригаді морської піхоти. Про свій шлях від бойового медика до оператора БПЛА, причини самовільного залишення…
Того дня росіяни, не рахуючись з втратами, вкотре намагалися прорвати оборону наших військ на одній з ділянок фронту.
Окрім ворожого артилерійського вогню, нашим бійцям дошкуляв ворожий комплекс РЕБ.
— Десь заховався, падлюка, і не дає ані БПЛА літати, ані корегувати вогонь, — пригадував один із бійців.
Командир підрозділу, що тримав оборону, викликав до себе групу військовослужбовців. Нарада в штабі була короткою.
— Є така проблема, її необхідно вирішити. Виходячи з радіуса дії, комплекс РЕБ заховався десь тут, — командир обвів олівцем район на карті.
Як розповів один з військовиків, «завдання виявилося досить складним. Широкосмуговий РЕБ не давав змогу підлетіти до місця розташування комплексу. Але завдяки, як кажуть, „добре навченому БПЛА“, ми його знайшли».
Оскільки ворожий комплекс працював з різних локацій, для встановлення його позиції довелося докласти певних зусиль і скоординувати роботу з артилеристами.
— Ми отримали від розвідників попередні координати цілей, і були напоготові. Ну а далі — справа техніки. Коли ми отримали локацію, з якої працює цей комплекс, то, використовуючи спеціальне програмне забезпечення, за лічені хвилини підготували дані й буквально першим пострілом розтрощили його.
…Наступного ранку відбувся короткий, але веселий діалог двох операторів БПЛА.
— Що у вас, як справи?
— Літаємо. РЕБа нема, аж на 500 піднялись.
— РЕБ дуже «втомився» і приліг відпочити.
