У 57-й окремій мотопіхотній бригаді імені кошового отамана Костя Гордієнка чекають на готових повернутися після СЗЧ і гарантують справедливе людяне відношення. Про це розповів…
Відомо, що в НАТО сержантський корпус — по суті, становий хребет, на якому тримається армія. Саме таким мав стати і вже став сержантський корпус у ЗСУ. АрміяInform неодноразово писала про підготовку сержантів за новими програмами, зокрема тут.
Підготовка сержантів за новими програмами розпочалась у ЗСУ у 2014–2015 роках, коли був сформований та почав функціонувати Центр підготовки сержантського складу Сухопутних військ Збройних Сил України у Десні (далі — ЦПСС).
Уже у 2014 році представники ЦПСС поїхали до Литви для навчання на міжнародному курсі інструкторів базового рівня. Там нашим сержантам надали знання і навички, які необхідні для інструктора. Спеціально для наших сержантів литовці збільшили кількість навчальних місць на цьому курсі. Головний сержант окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського Павло про це пригадує так: «Ми зрозуміли, що без певних знань та умінь інструктор не зможе передати іншим свої нові знання. Почали цікавитися процесом навчання глибше, поспілкувавшись із литовськими партнерами, дізналися про різні курси лідерства, почали їх впроваджувати, писати програми. Найперша програма курсу лідерства базового рівня була дуже подібна до литовської, але частково адаптована до наших реалій. З часом з нами почали співпрацювати канадські фахівці у рамках тренувальної операції Unifire, яка почала діяти на території України. Тоді ми переопрацювали наші програми у кваліфікаційні стандарти, і вони набули сучасного вигляду. Головне ж завдання курсів лідерства всіх рівнів — базового, середнього, підвищеного та вищого — навчити людину не боятися ухвалювати рішення на відповідних рівнях військового управління та згодом нести за них відповідальність».
Саме цим має відрізнятись сучасний український сержант від «личконосця» російської армії. Сьогодні, як кажуть офіцери рівня командири роти-батальйону: «Я буду спокійним за підрозділ, якщо в мене є грамотні та підготовлені сержанти».
Командир у сержантському званні спроможний виконувати завдання рівня командира роти. Яскравий приклад тому — штаб-сержант Роман Гришак на псевдо «Ангел» з бригади імені гетьмана Івана Виговського, який певний період командував ротою і за подвиги удостоєний звання Герой України.
Після вторгнення росіян 24 лютого сержанти бригади показали, на що вони спроможні.
Як розповідає головний сержант окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського Павло: «Узагалі прикладів професіоналізму сержантського складу безліч. Так, сержант Максим Панченко, коли командира роти Тимура Кравченка було поранено і відправлено до шпиталю, прийняв командування ротою. Того дня, коли росіяни набагато переважаючими силами штурмували село Слобода на Чернігівщині, Макс керував боєм. Було знищено близько роти противника, їхню техніку та озброєння. Та росіяни не зважали на втрати і продовжували штурм. Було ухвалено рішення на відхід. На позицію, де був Макс, йшли танки і два осколкові танкові снаряди влучили в командно-спостережний пункт роти. Тривалий час Макс вважався зниклим без вісти. Та згодом виявилося, що його непритомного рашисти взяли в полон. Він уже вдома. На жаль, через поранення до строю повернутися не зміг.
Головний сержант взводу Євген Шликов витягнув на собі 2-х поранених, до останнього прикривав відхід товаришів, знищив БМП рашистів. На жаль, у тому бою він загинув.
Загалом у бригаді на тактичному рівні управління взвод-рота переважно функції виконують саме сержанти. Більшість з них не бояться ухвалювати і виконувати рішення».
