Значна кількість бійців, які обрали для повернення батальйон безпілотних систем 34-ї окремої бригади морської піхоти «Борисфен» — наочне свідчення саме такого ставлення. Про…
Ранок 24 лютого для штаб-сержанта Романа Гришака на псевдо «Ангел» почався з команди висунутись на певну точку, зайняти оборону та не допустити прориву противника. З того моменту, як прийняли перший бій, темп для всього підрозділу не знижується і той «ранок» тягнеться вже понад місяць, але вже на іншій локації. Завдяки впевненим та професійним діям Романа було неодноразово зупинено просування ворога та завдано суттєвих втрат в особовому складі й техніці на Сумщині, зокрема поблизу Глухова, Батурина та на інших позиціях.
«Ангел» про війну знає не з чуток, адже його бойовий шлях почався ще у 2014-му. Тоді сумчанин Роман Гришко, який у 1999 році здобув фах фельдшера, добровільно пішов під час першої хвилі мобілізації відстоювати незалежність своєї держави. Спочатку перебував у стінах Сумського прикордонного загону, і вже навесні 2014 року підрозділ був відряджений на посилення до Луганських прикордонників.
Згодом Роман поповнив лави 58-ї мотопіхотної бригади, де обіймав посаду командира відділення протитанкового кулеметного взводу одного з підрозділів. У той час тривали активні бойові дії в місті Авдіївка Ясинуватського району. Гарячі серпневі дні 2016 року. Тоді підрозділи вже були виведені на правий фланг, ближче до шахти «Бутівка». Бійці заходили на нові позиції, окопувались, закріплювались на території. Але ворог почав гатити з важкого озброєння. Певний час тривав мінометний обстріл мінами 120 мм з боку «Мельниці». Окупанти спробували підключити танки з наміром вибити з позицій бригаду. Але їм те зробити, на щастя, не вдалось. Хлопці змогли утримати позицію.
Завдяки відповідальності та рішучості Романа, який звик виконувати поставлені завдання за будь-яких умов, він став для своїх підлеглих не просто взірцем для наслідування, а й справжнім ангелом-охоронцем.
Нині ж, у боротьбі проти рашистів, досвідчений штаб-сержант знову проявив себе як вмілий командир.
— Для військових це широкомасштабне вторгнення теж стало дуже переломним, адже люди звикли до позиційної війни на Донбасі, коли є певний комфорт: облаштовані позиції, обладнані вогневі точки, налагоджені всі види забезпечення, тепло-добро. А тут вже геть інші завдання, потрібно швидко приймати рішення, від яких залежать не одне життя. От тут люди і проявляють себе якнайкраще. Цей період часу дуже сильно розкрив справжню сутність як військових, так і цивільних. Ті, хто раніше не дуже вирізнявся зібраністю та цілеспрямованістю, показали себе геть іншими людьми, — говорить Роман.
Він також запевняє, що найбільшим випробуванням для кожного українського захисника є переживання за своїх рідних та близьких.
— Моя дитина у трирічному віці підходить до дружини зі словами: «Мамо, не бійся, це стріляють далеко від нас». Вона ще не вміє добре говорити, але чудово знає, куди треба бігти в разі обстрілу. Це найстрашніше, — ділиться думками «Ангел».
Він також говорить, що хоча ніхто з нас не звик до війни, бо до неї неможливо звикнути, пристосуватися — так, але не звикнути, однак єдність українців показала, що перемога для нас неминуча.
— Головне для нас усіх зараз — триматися разом. Перемогти у війні — це далеко не швидкий процес, тому треба набратися терпіння, — каже військовий.
А ще Роман впевнений, що все зруйноване буде відбудовано, а наші діти вже житимуть у нормальній країні та з правильними цінностями. І саме такі, як він, сьогодні ціною власного життя виборюють право для України на її майбутнє.
Указом Президента України від 26 березня 2022 року штаб-сержанту Романові Гришаку присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».
