Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Те, що це інтерв’ю відбулося, десантник Дмитро Лінартович називає чудом. Нині чоловік служить на Херсонщині, там поганий зв’язок і постійні обстріли. Попри це, до дня Десантно-штурмових військ він розповів про те, як потрапив у цей рід військ, які особливості його служби й, звісно, привітав десантників зі святом.
У цивільному житті Дмитро Лінартович — актор та співак. Він грає в кіно та театрі, пише пісні. Після початку повномасштабного вторгнення чоловік пішов служити вдруге.
— Як ви потрапили в десантно-штурмові війська?
— Я був у Силах ТрО. Коли ми захистили Київ, то вже мені стало замало цього. І я взяв десь півтора місяця паузу, почав займатись фізично, готуватися. І так ще й склалося, що я потрапив на триденний відбір, де ми здавали нормативи, до нас придивлялися. Це для того, щоб потрапити туди (до лав десантників. — Авт.) і щоб пройти ще одну перевірку в Десантно-штурмові війська.
Щоб потрапити в бойовий підрозділ, Дмитро разом із побратимами провів два місяці на навчаннях.
— Вогнева підготовка, де було дуже багато настрілу зі стрілецької зброї; інженерно-саперна підготовка, що включала в себе розмінування й ази піротехнічних речей; фізична підготовка, — згадує Дмитро. — Якщо ти «завалив» щось, тобі запросто могли «завалити» 33 відтискання. Ми це називали «гойдати землю». Тридцять разів у нас йшло відтискання, і 31,32, 33-й — говорили «За ДШВ, за ДШВ».
— Як відбувається відбір у ДШВ ?
— Дивляться на тебе як на людину. Адекватний ти чи ні. Як ти сприймаєш, бачиш, оцінюєш. Потім там ще був цикл тестів. Ти заходиш у клас, сідаєш за парту, перед тобою аркуш паперу, на ньому запитання. Усі вони пов’язані з військовою тематикою: як би ти вчинив у тій чи іншій ситуації. На прийняття рішення, на стійкість психіки, на вольові якісь речі. Щоб вони зрозуміли, що в тебе за характер.
— Що має вміти десантник?
— Знати топографію, роботу з компасом. Орієнтуватись на місцевості, знати, що таке азимут. Брати карту, дивитись. Користуватись так само носіями сучасної топографії, зчитувати з карт, з носіїв різних, з мереж, із різних програм військових. Тут тобі й треба вміти з гранатомета зробити постріл, і з легкої стрілецької зброї, і з кулемета, і вміти водити автівку. Тому що, якщо щось із побратимом, боронь Боже, не так стається, ти одразу виконуєш його функцію і завдання.
Спеціальність Дмитра Лінартовича — розвідник. У чому саме полягає його служба нині розголошувати не можна, та чоловік розповідає, окрім фізичних якостей, десантник має бути ще й кмітливим.
— Щоб служити в ДШВ, треба мати колосальну інтуїцію. Дар передбачати, аналізувати. Це і стратегія. У війні є таке поняття, я це називаю «її велич випадок». Коли ти плануєш одне, а виходить все абсолютно по-іншому. А по-іншому, бо ти розраховував на цю позицію, а цієї позиції немає. Ти розраховуєш на таку то кількість набою, а немає. Ну і дуже багато різних чинників. Ти розраховуєш на особовий склад, на певну кількість людей, а там вже є поранені. Тому розвідник — це імпровізовані форми. Це — діяти залежно від обставин.
З парашутом десантники нині не стрибають, розповідає чоловік, бо це надто небезпечно.
— Нині іде артилерійська війна, тому — ні. Йде робота арти, плюс робота на суходолі, об’єктах, лісосмугах, у полях тощо. Різні є види десантування. З гелікоптера, з літака. Можна так само десантуватись з важкої техніки, зістрибуючи з БТРа на ґрунт, рухатись далі. Це теж є висадка. Ну і штурм. А штурмувати — це досить не просто, бо для цього потрібна воля, характер, потрібно в собі причавити почуття страху і діяти для досягнення мети.
— Чому ДШВ — це еліта армії?
— Еліта, тому що це все черпається ще з часів Козаччини. Козаки були відчайдухами й вільнодумцями. І оця легкість, оця робота…. часто ворог дивувався, коли козаки штурмували фортеці, або відбивались, давали відсіч ворогу, коли вони були на куражі. Це такий хлопцюжний дух і натхнення вовцюжне, — каже Дмитро.
— Бувають ситуації, коли в невеличкій кількості ти маєш вистояти. І тоді вмикається що? Надприродні сили. Тоді вмикається людський резерв. І от десантники — це як раз ті люди, які весь час працюють у такому режимі.
Чоловік каже, його з побратимами мотивує рідна земля, обітниця перед полеглими та живими. До дня Десантно-штурмових військ чоловік вітає товаришів по службі:
— Нехай у цей день архангел Михайло, який є символом десантників — він на прапорі, на стязі вишитий, щитом оберігає, а мечем перемагає. Вітаю! Любові, тепла, і пам’ятайте, що ми — переможемо.
Дмитро каже, що після перемоги планує поєднувати службу і творчість. А наразі — боронить і визволяє Херсонщину.
Фото: соцмережі
